Щотижнева добірка цікавих подій та текстів (14 – 20 жовтня)

На цьому тижні варто відвідати кілька презентацій, почитати хороші репортажі та про репортажі. Заплануйте собі!

1.Відвідати публічну розмову «Жінка у війську»

Коли: 14 жовтня о 17.30

Де: Київ, Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, Київ, майдан Незалежності, 2.

Вхід вільний. Але потрібно зареєструватися на подію.

Поштовхом до проведення такої розмови стала книжки журналістки та воєнної кореспондентки Євгенії  Подобної «Дівчата зрізають коси» (безкоштовно книжку можна і варто скачати тут). Видання присвячене жінкам-воячкам, які брали активну участь у російсько-українській війні у складі ЗСУ та добровольчих підрозділів у 2014-2018 роках як кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки Це розповіді про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій. Історії записувала Євгенія Подобна з листопада 2017 до липня 2018 року. Книжка вже отримала кілька премій та нагород.

У дискусії візьмуть участь Тетяна Ковтунович (співробітниця Українського інституту національної пам’яті, координаторка усноісторичних проектів), Євгенія Подобна(журналістка, воєнна кореспондентка, письменниця), бойовий офіцер Юлія Микитенко (командир першого взводу дівчат у ліцеї Богуна), Ірина Цвіла (ветеран, батальйон «Січ», полк поліції спеціального призначення «Київ»), Альона Панкратова (офіцер топо-геодезичного відділення лейтенант ) та інші.

Євгенія Подобна — журналістка, воєнна кореспондентка, науковиця. У журналістиці — з 16 років, починала позаштатною кореспонденткою газети «Полтавський вісник». У столиці працювала й друкувалась у виданнях «Газета по-киевски», «День», «Черноморка».  Знайшла себе на телебаченні — понад шість років працювала кореспонденткою на «5-му каналі». З 2015 року — воєнна кореспондентка, об’їхала майже всю лінію фронту від Станиці Луганської до Маріуполя. Зараз працює над другою книгою — про окупацію Слов’янська, і над дослідженням про роботу КДБ у Прип’яті та на Чорнобильській АЕС. Викладає в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на кафедрі медіадизайну та мультимедійних технологій, працює на UA:Суспільне

Репортажі Євгенії Подобної два роки поспіль потрапляють у десятку найкращих за результатами Конкурсу художнього репортажу ім. Майка Йогансена «Самовидець». Це репортаж «Закарпатський легіон» —  про молодих військових із Закарпаття, яким від 18 до 25 років: чому вони обрали для себе такий шлях, що думають, як живуть? І чи почуваються вільними в окопах на Донбасі? І репортаж «Авдіївський синдром» — про життя міста під час війни.

Дізнатися деталі та зареєструватися на подію можна тут.

2. Сходити на презентацію книжки репортажів Марічки Паплаускайте «Бог дивовижних людей та інших грішників» у Києві та Миколаєві

Коли: 16 жовтня о 18.30

Де: Київ, Київський центр УКУ, вул. Івана Мазепи, 10а

та

Коли:  18 жовтня о 17.00

Де: Миколаїв, «Львівські пляцки», вул. Соборна, 6

Вхід вільний. Модерує Ярослава Тимощук

Талановита репортерка, головна редакторка репортажного медіа Reporters. Марічка Паплаускайте вперше презентувала свою дебютну книжку репортажів «Бог дивовижних людей та інших грішників» (видавництво «Човен») під час 26 BookForum у Львові. На презентації плакала і Марічка, і присутні у залі люди. Марічка вміє по-особливому бачити та відчувати історії, вміє слухати і чути своїх співрозмовників (героїв її репортажів), а потім майстерно, але делікатно, переповідати їх іншим.

Історії героїв Марічки Паплаускайте можна читати із захопленням, недовірою чи острахом, але ними не можна не дивуватися. Ці люди не є святими, ба більше — вони помилялися і помиляються, іноді фатально.

Пастор, який врятував тисячі залежних від вулиці й наркотиків дітей у Маріуполі. Науковець, якого викрали та ув’язнили бойовики «ДНР». Власниця успішного бізнесу, яка не змогла врятувати від смерті власну доньку, що мала рідкісне захворювання. Новонавернений християнин, засуджений довіку за вбивства та зґвалтування. Столяр, який таємно від комуністичної влади провадив Богослужіння у квартирах вірян.

Кожен із героїв книжки сконцентрував у собі неймовірну енергію та готовність усупереч обставинам бути чи залишитися людиною: щирою, складною, відкритою, вразливою, доброю, суперечливою, талановитою.
Подробиці подій тут і тут.

3. Сходити на презентацію книжки репортажів Світлани Ославської «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» в Острозі та Рівному

Коли: 16 жовтня о 14.00

Де: Острог, Національний університет «Острозька академія», вул. Семінарська, 2, ауд. 7.

та

Коли: 16 жовтня о 18:30

Де: Рівне, Книгарня «Є», вул. Короленка, 2

Вхід вільний. Модерує Ігор Балинський

Світлана Ославська написала книжку про іншу Туреччину – ту, що починається за межами курортів і традиційних туристичних напрямків. У цих репортажах ви зустрінете тих, хто не вписується в картину «правильних» турецьких громадян: християн, єзидів, сирійців, біженців, «терористів». Водночас ці тексти показують ширшу картину суспільного й політичного життя Туреччини останніх п’яти років. Є тут і перетини з Україною – сподівані й не дуже.

Більше про події тут і тут.

4. Прочитати відгук репортажистки Віри Курико на український переклад книжки Йозефа Рота «Міста і люди»

У «Видавництві 21» вийшла книга «Міста і люди» — зібрання есеїв, репортажів та фейлетонів, які австрійський письменник і журналіст Йозеф Рот, родом із містечка Броди на Львівщині, писав у 1925–1927 роках здебільшого для німецької газети «Франкфуртер Цайтунґ». Українською їх переклали Христина Назаркевич та Олеся Яремчук.

Репортажистка, переможниця цьогорічного Конкурсу художнього репортажу ім. Майка Йогансена «Самовидець» Віра Курико прочитала новинку і ділиться враженнями у відгуку для сайту літературної критики «ЛітАкцент».

Прочитати рецензію можна тут.

5.  Прочитати репортаж Артема Чапая про місця, які описував Михайло Коцюбинський у новелі «Intermezzo»

Автор  книжок «Подорожі в пошуках України» та The Ukraine Артем Чапай узявся досліджувати Україну «повільними мандрами», пішки. Цього разву він проблукав понад тридцять кілометрів тими самими кононівськими полями, яким присвятив знамениту новелу «Intermezzo» Михайло Коцюбинський.

Репортаж «Кононівські поля та залізна рука города. Яке сьогодні те, що описував Коцюбинський в Intermezzo?» на Текстах.

6. Прочитати репортаж Ольги Омельянчук «Усі діти АнВаса» на Reporters.

Репортаж Ольги Омельянчук — про те, як київський фізрук Андрій Васильович Биков  дав своїм учням урок тривалістю в життя.

«… Щороку в лютому в українських школах відзначають День випускника. Так само, як колись на позакласних заняттях, АнВас із таких зустрічей завжди йшов останнім. Аж поки не звільнився. Ніхто з колишніх туристів навіть не запитував, у якому з кабінетів 88-ї мають зібратися. Усі прямували в комірчину фізрука. Там, вочевидь, і досі зберігається спортивний інвентар. Востаннє Андрій Васильович водив дітей у похід десять років тому – у 75. Його першим випускникам уже за 60, а наймолодші ще не закінчили університету. Найбільша мрія АнВаса сьогодні: «ще трохи пожити, щоб мати сили поїхати у нашу школу і, як колись, пити чай та ділитися новинами…».

Читайте увесь репортаж тут.

7. Прочитати репортаж Анастасії Дзюбак «Тарілка доброти» на Reporters.

Репортаж Анастасії Дзюбак  — про те, як українець із німецьким громадянством створює у Львові проєкт, що скоротить харчові відходи і водночас нагодує нужденних.

«Приміщення на Вітряній має понад 150 квадратних метрів, де треба розмістити кухню, склади та власне їдальню. Це місце мало би стати не лише кафетерієм для малозабезпечених, а й своєрідним громадським простором, де вони могли би спілкуватися поміж собою і разом шукати шляхів подальшої соціалізації.

Коли Ростислав приїхав оглянути приміщення, до нього підійшов літній бідно вбраний чоловік.

— А тут щось буде? — запитав.

— Тут, імовірно, безкоштовно годуватимуть малозабезпечених, — відповів Ростислав.

— Чесно? — не повірив той. — Як добре! Бо нам так важко, так важко, ви не уявляєте. Ні на що не вистачає.

І просто заплакав…»

Читайте увесь репортаж тут. 

Продуктивного і цікавого тижня!