Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна. По-суті, це єдина верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Як зазначає авторка, «вона розповідає про те, як можна загубитися і знайтися назад всередині своєї мови й географії, про механіку і метафізику поранення. І, звісно, тут зашита дуже особлива історія любові, прожити яку майже завжди означає – перейти кордон».
Як ідеться в анотації, ця книжка «про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню».
«Ну й ще, – додає Катерина Калитко, – це перша за багато років верліброва книжка, в якій мені дуже оновлено дихається».
Більше про книжку – тут
Улюблений сайт літературної критики
