Нам звикле від минулого тікати – забувати болі, пригадувати радості. Часом, свій біль пригадуємо з образою – роз’ятрюючи незагоєні рани. Тому, мабуть, книги з історії читаються тяжко – з важким диханням, тягуче і здебільшого беземоційно (бо ж бережемо свій внутрішній спокій).
Та бувають книги, що перетворюють історію на дещо ближче – книги, в яких не чуємо подиху холодних туманів Лети. Є книги, що в них історія стає особистим переживанням, в яких історія – ніжно-ностальгічно чи болюче, та все ж горнеться до серця. Книги-історії, де кожна літера – то виписана особиста історія, що мозаїкою була вписаною в контекст світової. Такою є книга пані Олі Гнатюк – «Відвага і страх».
Це мереживо історій, що ними викладалась бруківка 1939го року у Львові. Це не ще один знеособлений аналіз сухих звітів історичної ходи – це долі, виписані з архівів власної родини, знакових постатей та тих, на кому око читачів до цього не зосереджувалось. Пані Оля пише не історичну книгу – вона пише книгу історії. Це не те, за допомогою чого можна здати іспит з історії Львова. Після прочитання книги лишиться відчуття, що сам там побував – ходив тією гранатами рваною бруківкою, слухав те радіо, кавував із тими, хто творив тогочасний Львів і разом із ними переживав біль і страх кривавого молоха війни.
«Відвагу і страх» було презентовано 10 вересня на Форумі видавців у Львові, де вона була названа Книгою року. Замовити книгу ви можете на сайті видавництва «Дух і Літера», а також ті, кому не пощастило бути присутнім на львівській презентації, можуть слідкувати за нашими новинами – ви ще матимете можливість послухати авторку особисто.
І нехай усі наші історії будуть з щасливим кінцем.
Улюблений сайт літературної критики
