Марія Матіос. Черевички Божої Матері
- 16 Жов 2013 09:06
- 3,182
- Коментарів
Марія Матіос. Черевички Божої Матері. — Львів: Піраміда, 2013
Нова повість письменниці – це трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року, в якій і справді нема пересичення правдою.
Іванка Борсук – головна героїня книжки, що перекочувала зі сторінок повісті «Москалиця», у свої дванадцять рочків розуміє найголовніше: що є Добро і що є Зло.
Бездоганне знання народ-них традицій і гуцульських вірувань, людської психології та історичних фактів і на цей раз дозволили Марії Матіос відтворити особливу драму людини ХХ століття на території, яку історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями».
Книга, про яку згадуєш, і одразу біжуть мурахи по шкірі. Дванадцятирічна Іванка зростає на сторінках книги, й гартує себе, переходячі крізь нетрі страху. Вона пересилює страх та хворобу, коли опиняється наодинці зі справжньою небезпекою, яка надходить від людей, що опиняються у звірячому обличчі. З останніми словами книги, світ зупиняється, його зміняє відчай. Бо не вистачає розуміння, як на божій землі може виникнути стільки жорстокості в озбройних людей над тим, хто слабший. Звідки ця ненависть виникає в місцевих перевертнів та чужинців, кожен з яких прийшов, начебто визволяти цю землю, а насамперед приборкати її до своїх ніг, принизити, а згодом знищити без усякого розуміння того, навіщо. І немає на них приборкання, лише молитва панотеця Онуфрія: “Отче наш, єжи єсі на небесі, да святиться ім’я Твоє, да прийде царство Твоє, да буде кара Твоя, як на небі так і на землі винуватцям нашим…”. Та Іванчина молитва, щоб хочаб когось врятувати з цього пекла: “Отче наш… прости нам провини наші, яко і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Боже! Лиши його живим!”