Збірка особистих віршів Каті Бабкіної, ритмічних та римованих, що не містить жодного верлібру і жодного неживого тексту – натомість трошки гумору, гіркоти, відстороненості, жалю, ніжності, живих нелітературних слів та ненормативної лексики.
«Поступово я визначив серед усіх віршів цієї збірки своїх особливих улюбленців. Адже іноді вірші набувають такої здатності – ставати улюбленими. Їх запам’ятовуєш рядками, строфами, повністю – й не тому, що навмисне вивчав напам’ять, а тому, що не міг не запам’ятати. (…) Звичайно, в кожного з читачів, а відтак і перечитувачів, список улюблених місць у цій збірці буде свій. Проте в чому всі ми будемо єдині, то це в тому, що Каті Бабкіній абсолютно вдалась інтонація – й ми їй повірили. Цей смуток упереміш із іронією, ця легка, немов після шостої кави, гіркота. Зрештою, що таке гіркота, як не та ж іронія – якщо ми, звісно, про поезію? А також про невичерпні інтонаційні ресурси української силабо-тоніки, з якими вона протримається ще довго – рівно стільки ж, скільки протримається мова» (Юрій Андрухович).
Оформлення Гриця Ерде.
Збірка видана Міжнародним поетичним фестивалем Meridian Czernowitz.
Улюблений сайт літературної критики
