Література для підлітків, якщо вона навмисно не обмежується розважальною метою, покликана висвітлювати великий спектр питань, типових для дорослішання дитини. У підлітковому віці такі аспекти, як самопізнання, місце в родині, стосунки з батьками та друзями, стають актуальними як ніколи. Оточення впливає на підлітків по-різному: часом їхній життєвий досвід може призводити до психологічних та навіть фізичних травм, подолати які можна за умови допомоги збоку сім’ї, близьких та друзів. Безсумнівно, саме розуміння та піклування родини є тими факторами, що допоможуть дитині у віці від 14 до 18 років пережити непрості життєві моменти. У цьому аспекті романи польської письменниці Барбари Космовської “Буба” та “Буба: мертвий сезон”, окрім типових принад “дівчачої” літератури для підлітків, пропонують читачеві ще й погляд на проблеми нового, сучасного типу стосунків у родині та його впливу на формування особистості.
Роман «Буба» та його продовження «Буба: мертвий сезон» вийшли друком у видавництві «Урбіно» протягом 2010-2011 років у перекладі з польської Божени Антоняк. Це книжки про шістнадцятирічну дівчину з сімейним прізвиськом Буба, її стосунки з родичами та друзями, перше кохання та підліткові тривоги. Також це книжка про сучасного підлітка в родині та вплив сім’ї на формування підліткового світогляду. Особливості стосунків у Бубиній сім’ї зумовлені інфантильною поведінкою старших її членів. Бубині мати Марися, батько Павел, сестра Ольга зі своєю родиною не тільки часто викликають у дівчини обурення та роздратування, а й дивують усілякими витівками, що, на її думку, властиві лише дітям. Мама, авторка «провальних» романів, постійно впадає в певні крайнощі. То вона невпинно пише, то вдягається по-підлітковому й фанатично займається фітнесом, то намагається помолодшати, то переймається модними релігійними віяннями. Щобільше, у другій частині роману Марися захоплюється ідеєю зйомок фільму. Материн контакт із донькою зводиться до нечастих візитів до Бубиної кімнати та істеричних розмов, у яких Буба радше стає буфером для материних сліз, аніж повноцінним учасником спілкування. Мати нагадує Бубі інфантильне наївне дівчисько.
Що вже казати про батька, який не здатен сам вибрати собі одяг на роботу? Бубу він помічає частіше, але здебільшого їхні розмови короткотривалі. Батьки надто зайняті собою та своїми кар’єрами. Егоцентризм домінує й у родині Бубиної сестри Ольги, яка постійно намагається оволодіти котроюсь із популярних професій. То вона хоче стати моделлю, то зіркою кіно. Ольга навідується до батьків лише в ситуаціях родинної «кризи», бо вона, успадкувавши від матері любов до крайнощів, за першої ж сварки ладна розлучитися зі своїм чоловіком.
Одначе дідусь Генрик є золотою серединою цієї сім’ї. Здебільшого саме він є рушієм сюжету. Дідусь не просто виконує нав’язані сімейними конфліктами чи ситуаціями ролі — навпаки, він завжди охоче приміряє рольові маски: мудреця-філософа, колишнього донжуана, рятувальника, досвідченого пройдисвіта, а часом навіть бевзня. Водночас він здатен не тільки підтримати Бубу в тяжкі хвилини, а й вирішити в родині будь-яку ситуацію завдяки гумору та здоровому глузду. На ділі він завжди виявляється найближчим Бубиним другом, який здатен оцінити й переосмислити будь-яку складну ситуацію. Щоправда, у другій частині роману бачимо, що він почувається дедалі самотніше й намагається знайти собі «інтернетного» друга для душі, чим дивує Бубу.
У своєму романі Космовська часто звертається до теми смерті. Здебільшого ця тема звучить у діалогах між Бубою та дідусем. Наприклад, у розділі «Мартенси на пенсії», дідусь намагається підняти дівчині настрій. У розмові, жартуючи, він згадує про свою смерть. Здавалося б, що поєднання такого серйозного аспекту, як життя-смерть, та гумору властиве більше для чорних комедій — але тільки не з дідусем Генриком. Він ладен сприймати з гумором будь-що в житті. Також у розділі «Несподіванка на цвинтарі», Буба й її друг Стась Сирота йдуть на цвинтар віддати шану мертвим. Це знакова складова повісті, адже в підлітковому віці дуже важливо почати правильно розуміти втрати й уміти не тільки переживати їх, а й берегти пам’ять про людей, які відходять у вічність.
Спостерігаючи за своїми рідними, Буба твердо переконана, що в них удома – “не як у людей”. Хоча ця думка згодом змінюється разом зі змінами у Бубиному світобаченні. В другій частині роману Буба починає краще розуміти світ дорослих, бо стає на крок ближче до своїх домашніх турбот і сприймає їх не як нав’язане їй середовище, а як найближчих людей, що потребують її турботи та розуміння. Якщо в першій частині роману Буба не збирається виростати й дорослішати, то в другій частині вона помітно змінюється, так само, як і її погляди на життя. Речі, які раніше могли б дратувати дівчину (наприклад – поведінка сестри Ольги), тепер стають болісними факторами, що формують її характер. Утім, найбільшу зміну приніс Бубі перший досвід нещасливого кохання (хоча щасливе це кохання чи ні, читачі зможуть вирішити самі). Коли хлопець Буби захоплюється іншою дівчиною, Буба страждає. Утім, саме цей досвід пояснює їй багато чого зі світу дорослих. Дівчина починає краще розуміти конфлікти між батьками. Якщо в першій частині роману Буба намагалася радше уникати батьківських конфліктів, то в другій вона щиро переживає за батьків і навіть опікується ними. Усі ці чинники впливають на Бубине дорослішання. І, як наслідок, у Буби формується інше ставлення до родини: дівчина почуває себе з близькими одним цілим.
Образ дому відіграє в романі велику роль, бо всі події в житті Буби, навіть ті, що відбулися чи відбудуться поза межами будинку, вирішуються саме в їхньому помешканні. Наприклад, удома Буба навчається грати з дідусем у бридж, сюди ж надходить газета з повідомленням про те, що Буба стала чемпіонкою Польщі з цієї гри, тут же дівчина переживає своє перше кохання і величезну тривогу за близьку подругу Агату та сестру Ольгу; також удома Буба святкує зимові свята та знаходить такі необхідні їй тепло й затишок.
Берегинею родинного вогнища в романах про Бубу Космовська робить хатню робітницю Бартошову. Це комедійний персонаж, який часто стає зв’язківцем у родині. Хоча завдання Бартошової полягає у дбанні про чистоту квартири та приготуванні їжі, саме вона часто розв’язує сімейні конфлікти. Наприклад, коли дідусь Генрик укотре підслуховує розмови своїх близьких, хатня робітниця, не схвалюючи таких речей, відправляє його до магазину. Бартошова часто виступає в ролі буркітливої, грубої й незадоволеної жінки, але, попри все, саме вона втілює дух родини, виступає символічною матір’ю-годувальницею й наставницею, чого якраз не можна сказати про Бубину матір Марисю. На відміну від інших членів родини, монолітний образ Бартошової не зазнає багатьох змін і трансформацій. Єдина вагома зміна полягає в тому, що Бартошова, яка в першій частині роману намагається не висловлюватися щодо поведінки членів родини, у другій частині таки порушує своє мовчання й змінює стриману позицію найманої робітниці на відверту позицію жінки, яка знається на житті.
Цікаво, що саме свята згуртовують родину. Вони стають тим потрібним елементом, який дає розкритися кожному членові родини й довірити не тільки свої таємниці, а й переживання щодо своїх близьких. Аналізуючи роль родини в сьогоденні, американський науковець в галузі дитячих студій Сінді Делл Кларк (Cindy Dell Clark) стверджує, що сучасна родина втратила майже всі свої традиційні функції. У своїй книжці «Польоти фантазії, стрибки довіри: дитячі міфи в сучасній Америці» (Flights of Fancy, Leaps of Faith: Children’s Myths in Contemporary America), Кларк звертає увагу, що триста років тому родина виступала центром релігійного, політичного, професійного й освітянського взаємовпливів. Нині ж, за її словами, усі ці функції стають актуальними лише впродовж родинних свят. Саме таку родинну трансформацію читачі спостерігають у сюжеті «Буби». Недарма Барбара Космовська завершує другу частину роману саме святами, пропонуючи нашій увазі художню проекцію того стану, в якому перебуває сучасна сім’я.
«Що ж, ми знаємо одне одного настільки, наскільки одне одному довіряємо», – каже дідусь Генрик у другій частині роману, у сцені, яка передує святковій. Утім, його слова стають пророчими, бо, якщо упродовж усього роману читачі бачать певну занедбаність родинних цінностей, то наприкінці виявляється, що позиції героїв були дещо награними. Насправді вони добре знають один одного, люблять, цінують і шанують родинні стосунки.
Роман Космовської не тільки пропонує увазі читачів будні й свята родини та історію дорослішання дівчини, він зачіпає низку скрутних проблем у житті підлітків, що виникають під впливом тих чи інших життєвих обставин. Теми виховання та освіти також посідають чільне місце в романі, як і здорове харчування, яке Бубина бабуся Рита постійно намагається нав’язати дідусеві Генрику та всій родині загалом.
Ще одна важлива тема в другій частині роману – всиновлення дитини родиною Маньчаків, друзів Бубиної сім’ї, які часто навідуються не тільки заради гри в бридж, а й задля смачної вечері чи обіду. На початку Маньчаки дбають лише про власні інтереси, але згодом їхнє бажання всиновити дитину зростає й стає серйознішим, повністю змінюючи егоїстичний світогляд подружжя.
Не тільки Маньчаки змінюють свої погляди на життя, Бубині тато й мама теж зазнають певної трансформації. Наприкінці другої книжки батьки потроху налагоджують взаємини. Також їхня старша донька Ольга припиняє свої кар’єристичні метання й вирішує зосередитися на родині. Відтак мікрокосмос Бубиної сім’ї набуває тимчасової гармонії.
Художнє оформлення книжок виконала художниця Наталка Гайда. Воно стилізоване під аніме та безсумнівно зорієнтоване на підліткову аудиторію. Ілюстровані на обкладинці герої роману — мама, яка зайнято мандрує своїм шляхом, прихопивши лише умовний спогад про родину у вигляді зображення свого чоловіка; дідусь, який окрилено «літає» у своєму світі, — чітко передають найяскравіші риси характеру згаданих героїв. Сама ж Буба на обкладинці першої частини зображена, радше як спокійний та врівноважений спостерігач, а ось на обкладинці продовження роману «Буба: мертвий сезон» дівчина ніби летить назустріч усім тим неприємностям, що зваляться не неї, хоча, як розуміє читач із виразу Бубиного обличчя, відступати дівчина не збирається. Вона готова подолати будь-які негаразди.
Роман Барбари Космовської популярний серед польських читачів і навіть здобув головну премію на загальнопольському конкурсі романів для дітей та юнацтва «Повір у силу фантазії» 2002 року. Успіх Барбари Космовської можна пояснити з погляду кількох критеріїв. По-перше, письменниця розмовляє з юними читачами їхньою мовою (що вдало передає український переклад): робить це зрозуміло й відверто, не приховуючи й не завуальовуючи тих гострих питань, що цікавлять і тривожать читачів. По-друге, авторка часто звертається до гумору, а почуття гумору, як відомо, розраджує і допомагає подолати найскладніші життєві ситуації. По-третє, письменниця уникає дидактики та нав’язування своїх поглядів чи переконань. Вона – досвідчений розповідач, який мудро спостерігає за світом, у якому зростає дитина, аналізує ситуації, що оточують юнацтво нині (їхні проблеми, захоплення, хобі та інтереси) і так створює героїв, близьких юному читачеві, спонукаючи його до переоцінки своїх поглядів і порозуміння між поколіннями батьків і дітей.
