З 14 по 18 жовтня Франкфуртський виставковий комплекс перетворився на книжкове місто з багатотисячним населенням. Усіх мешканців цього міста об’єднувала та чи інша причетність до книги – одного з найцінніших винаходів людства за свою багатовікову історію. Загальну атмосферу виставки, мабуть, можна охарактеризувати так: діловий ритм і, водночас, святкове піднесення. Затишними «вулицями» виставки можна було блукати безкінечно, весь час натрапляючи на щось нове й досі незнане.
Цього року почесним гостем виставки був Китай. Він представив себе як модерну країну з віковою традицією книгодрукування.
Литовці та латвійці оформили свої виставкові площі скромно і водночас оригінально. Ці маленькі держави роблять такі книги, якими, навіть не знаючи мови, хочеться просто милуватися.
Цьогорічну Нобелівську лауреатку Герту Мюллер організатори окремо не виділяли, проте видавництва, які мають її книжки серед свого асортименту, на стендах виставляли фото письменниці, а також короткі привітання з почесною нагородою.
«Смачні книжки» про їжу, напої і взагалі про те, що іменують хлібом насущним, як про предмет естетичної насолоди та філософських досліджень. Такі видання зараз неймовірно поширені в світі. Коли дійде «мода» до України — невідомо.
Франкфуртська виставка організована насамперед для ділових переговорів — укладання міжвидавничих угод, пошуку авторів, купівлі авторських прав, обміну досвідом. І саме для цього тут створено всі умови: доступний пошук інформації, затишні куточки для переговорів.
Український стенд нагадував Петрівку в мініатюрі: строкато, яскраво і без смаку. Ну як же нам без традиційної ще з радянських часів дівчини з хору ім. Верьовки у віночку! На тлі презентабельних поляків, сербів, грузинів, хорватів та багатьох інших «пострадянських» держав було сумно на це дивитися.
