Аскольд Мельничук: творець українського міфу в американській літературі

Аскольд Мельничук

2005 року у видавництві «Факт» з’явився друком переклад книжки Джонатана Сафрана Фоера «Все ясно» («Everything is illuminated»). Ще через рік за цим твором було знято однойменний фільм. Український читач (і глядач) із захопленням і зацікавленістю сприймав і осмислював той факт, що про Україну пишуть і знімають в Америці, що МИ увійшли як об’єкт найпильнішої уваги до ЇХНЬОГО культурного поля.
Проте несправедливо було б не згадати, що Фоер має не менш талановитого попередника. Першим американським письменником, який звернувся у своїй творчості до теми України, й був Аскольд Мельничук.

Народжений 1954 року у Нью-Джерсі (США) в українській родині (його батьки належали до другої, післявоєнної, хвилі еміграції), Аскольд Мельничук визначає себе як американця українського походження («Я американець і як такий ціную своє право бути зацікавленим в історії навіть такого похмурого суспільства, з якого втекли мої батьки»). Отже, він не є українським письменником «в екзилі», а американським письменником, якого, однак, дуже цікавить власне коріння.

Аскольд Мельничук живе в Медфорді – одному з передмість Бостона, викладає в університеті Массачусетс-Бостон і веде письменницький семінар у Беннінгтонській вищій школі.

Ще 1972 року, навчаючись у коледжі, Аскольд Мельничук заснував літературний журнал «Агні» («Agni»), який видавав до 2002 року. У часи розквіту «Агні» в ньому друкувалися відомі поети (Роберт Пінскі, Лусі Брок-Бойдо, Том Слей та ін.); на його сторінках упродовж кількох років з’являлися й твори сучасних українських авторів.

Увага письменника до України виявляється в його перекладацькій та дослідницькій діяльності. Вперше він відвідав батьківщину батьків 1991 року, вдруге – у вересні 2002 року. Під час останнього візиту Аскольд Мельничук виступив на організованій у Києві Другій міжнародній конференції з американської літератури із доповіддю «Образ України в сучасній літературі США». Цю доповідь було надруковано у «Наукових записках НаУКМА» (Філологічні науки, Т. 21, 2003 р.). Окреслюючи стереотип України у свідомості представників західної, зокрема, американської, сучасної культури й зосереджуючись на тому, як її образ уособлюється в деяких творах американської літератури, дослідник розглядає оповідання О. Годіна «Мій мертвий брат приїздить до Америки» («My Dead Brother Comes to America», 1934) та Б. Росенблатта «Зеліг» («Zelig», 1915), а також аналізує три найсучасніші романи «Корекції» («The Corrections») Дж. Франзена, «Мисливці» («The Hunters») К. Мессюд та «Все ясно» («Everything is illuminated») Дж. С. Фоера.

Аскольдові Мельничуку належать переклади творів О. Забужко англійською мовою. Крім того, він був одним із упорядників та ініціаторів видання «З трьох світів: Антологія української літератури» («From Three Worlds: An Anthology of Ukrainian Literature»), яке вийшло у жовтні 1996 року в видавництві «Zephyr Press» у Соммервілі.
Як письменник Аскольд Мельничук починав з поезії. Його вірші друкувалися в кількох антологіях: «The McGraw-Hill Book of Poetry», «Literature: The Evolving Canon», «Under 35: The New Generation of American Poets».

Він видавав свої оповідання, вірші й переклади в часописах «The New York Times», «The Nation», «Partisan Review», «Grand Street», «Ploughshares», «Poetry», «The Boston Globe», «The Southwest Review». Останнє з періодичних видань нагородило письменника премією Макгінніса в галузі белетристики (McGinnis Prize for Fiction) за 1992 рік.

Однак найбільшу славу й визнання принесли Аскольдові Мельничуку його два романи.

Перший з них – «Що сказано» («What is told», 1994) – побачив світ у престижному видавництві «Faber and Faber», де тривалий час працював Т. С. Еліот. Роман відразу високо оцінили американські критики.

«Неважко полюбити голос Мельничука. Ясно, що він дослухався власних привидів, коли працював над цим винахідливим довершеним романом», – писала «New York Times Book Review». «Величезний за масштабом… блискучий Мельничук ширяє крізь декади й континенти, від ліричних пасажів до великого плану, від домашніх сцен до філософування. Його поєднання міфу й реалізму, просякнуте насиллям і комічністю, нагадує Гарсія Маркеса», – відзначала «Boston Globe». «Тоскний та ідіосинкретичний наратив непокори, резиньяції, стійкості. А. Мельничук у своєму чудовому першому романі препарує українську душу з фаталістичним, майже екзистенціальним гумором, лише зрідка звертаючись до проповіді», – висновувала «Los Angeles Times».

Роман було відзначено премією «Нью-Йорк Таймс» за 1994 рік («New York Times» Notable Book).
Презентація книжки відбувалася в переповненій залі театру Бостонського університету.

Оповідь про галицьку родину Забобонів із Роздоріжжя, де історія братів Зенона і Стефана, дружини Зенона – Наталки, їхньої дочки Слави Ластівки та її чоловіка Аркадія Ворога переплелася з історією українських національно-визвольних змагань початку ХХ ст., а також наскрізним міфом про першопредка Тура Забобона, сповнена іронії й ліризму, трагізму й гумору. Еміграція до США, перенесення українських традицій на новий грунт, гра з національними символами й ментальністю – все це викликало беззаперечний інтерес в американського читача й цілком вписалося в американську парадигму пошуку самоідентичності в мультикультуральному просторі США.

На жаль, українська рецепція – і з боку діаспори, і від «материка» – була значно скромнішою, що прикро вражає. Єдиний український переклад роману – «Що сказано» (Харків: Фоліо, 1996), здійснений О. Винниковим, містить численні помилки й неточності та потребує ґрунтовної переробки.

Другий роман Аскольда Мельничука – «Посол мертвих» («Ambassador of the Dead», 2002), опублікований у видавництві «Counterpoint», автор «Washington Post» назвав «незвичайним та оригінальним». Впливова газета «Los Angeles Times» включила його в десятку найкращих американських романів 2002 року.
Цей твір, на відміну від першого, є ближчим до американських канонів і традицій. Тут дія не виходить за межі США. Йдеться про дві родини – Круків і Блудів, які живуть у Нью-Джерсі і є емігрантами з України. У центрі оповіді – Аделаїда (Ада) Крук (дівоче прізвище – Січ), народжена у місті Воскресенськ на річці Пам’ять. Ця героїня є знаком, символом і носієм минулого, жахливої української історії. Намагаючись прилучити до свого минулого синів, Ада руйнує їхні життя.

Доля цього роману в Україні ще сумніша, ніж попереднього: повного українського перекладу взагалі не існує (маємо лише уривок під назвою «Дерево світла», опублікований у журналі «Сучасність» (1997, № 6) з передмовою Соломії Павличко). Твір перекладено російською й надруковано в журналі «Дружба народов» (2004, № 5, 6). Чи не ганьба для українців, що росіяни виявилися значно спритнішими за нас у справі перекладу твору, в якому про нас же йдеться?

Про самого Аскольда Мельничука в Україні написано небагато. Можна згадати, крім статті С. Павличко, студію Т. Денисової під назвою «Український міф в американському мультикультурному просторі» (Наукові записки НаУКМА, Філологічні науки, Т. 21, 2003).

Як бачимо, шлях до слави, цілковито пройдений Аскольдом Мельничуком в Америці, в Україні тільки-но розпочинається. Можливо, нове покоління літературознавців і перекладачів нарешті зверне пильнішу увагу на творчість письменника, який першим увів в американську літературу тему України, її трагічної історії і своєрідної ментальності, який вніс у загальну панораму сучасної літератури США цілий пласт нового для неї історико-культурного українського простору.