Роман В’ячеслава Гука «Сад Галатеї» – твір символістський, імпресіоністський, натуралістський, реалістичний, модерністський, і ще, і ще… А що як перед нами справді інтелектуальне постмодерністське письмо, позначене сильним міфологічним началом?
Ну, ось. Маємо чергового шевченківського лавреата в галузі літератури. Цього року – з Поділля, яке розкинулось мило, недбало й дало нам уже чимало. Шевченківських лавреатів. Скільки – не уточнюю, бо не про те нині мова. Мова про те, що наприпочатку березня Подільська височина вкотре аж повИщала від гордості. Й повищАла від радості. Чи вИщАтиме від аналогічних почуттів український читач, гортаючи книжку Павла Гірника?
Листування – це дотик до інтимного світу людини. Треба мати чисті почуття й помисли, аби входити в цей світ. Листування письменника – це не тільки світ інтимний, але й світ культури.
В останні хвилини 2008 року в Україні встигла статися ще одна значуща подія. У світ вдячних нащадків вислизнула книжка Ігоря Артемчука, в якій подано чималу і розмаїту колекцію смішних епізодів та діалогів із життя тих, кого прийнято вважати великими людьми.
Щоб зацікавити українського читача варто додати: у книжці йдеться не тільки про Північну Ірландію (Белфаст), Англію (Лондон), а й про Румунію (Ясси), зокрема про те, як західні й східні європейці сприймають одне одного. Можна заінтригувати читацьку спільноту ще більше — засади Е. Саїда у тексті Д. Джонсона нечинні.
Літературні твори, в яких читач має змогу познайомитися з альтернативною історією, з «історією за кадром» тощо завжди викликали інтерес. Нам подобається знати таємниці інших і постійно хочеться дошукатися правди, знаходити приховані знаки і розшифровувати загадки минулого.
Поміж поетичних збірок останніх років не пригадую книжки, в якій так багато йшлося би про любов і про світло. Не пригадую віршів, які так уважно фіксували би їх відблиски й переливи, так багато придивлялися б до їх станів, почергово обертаючи то світло, то любов у тло, на якому проявляється вірш…
Кінець XV – перша половина XVI ст. були часом прискореного розвитку українського суспільства: значні зрушення відбулися не лише в сільському господарстві, ремеслі та промислах (ширше – у способах господарювання), – зростає чисельність міських поселень, які стають осередками та провідниками тогочасного прогресу.
Павла Щирицю називають «двотисячником». Зрозуміло, що наразі це поняття ще не сформоване, і часто різні автори мають на увазі під цим словом навіть протилежні речі.
«Тут так багато всіляких дрібничок, що можуть зворушити…» – два рядки з однойменного вірша легко передають атмосферу збірки «Бостон-джаз».
