Рецензії

Мушу відразу попередити, що роман Степана Процюка «Руйнування ляльки» належить до важкого чтива.

У підлітковому віці змін хочеться, як ніколи. І ще більше хочеться сягнути поставленої мети. Але інколи зміни бувають небажані й навіть небезпечні. Так само, як […]

Ця книжка однозначно не про кохання. Отож назва «Моя кохана К’яра» – це авторський вистібон, яких у тексті вистачає.

Повість «Геній місця» Юрія Макарова — літературознавця, журналіста, певний час головного редактора журналу «Український тиждень», телеведучого — належить до того доволі розмитого жанру пригодницьких творів, який охоплює, на перший погляд, майже все: від А. Дюма чи Ч. Діккенса до С. Кінга і Д. Брауна, — твори яких часто мають між собою дуже мало спільного.

Я її не просто повністю прочитав (що роблю не з кожною навіть потрібною для роботи літературознавчою книжкою, обмежуючись вибірковим переглядом), а з насолодою поглинув (і це при тому, що її обсяг чималий – майже 700 сторінок!).

В Україні не склалося культури публічних дискусій на історичні теми.

Я думав, що ця книжка залишиться поза увагою.

Писати «рецензію» чи «відгук» на переклад праці, що вже стала класичною понад сто років тому, — якось дивно.

Батьки, будьте обачні: зґвалтовані русалки нічого не забувають!

Справді, в українському літературознавстві такі дослідження виділяються серед інших.