7 листопада 1921 року опубліковано маніфест нової української літератури.
Цього дня «року революції четвертого» вийшов літературно-мистецький збірник «Жовтень», «присвячений роковинам пролетарської революції. У ньому опубліковано «Наш універсал» — маніфест нової української літератури. Нині її заведено називати радянською, а самі автори назвали її пролетарською. Маніфест підписали Микола Хвильовий, Володимир Сосюра і Михайло Йогансен.
Пізніше Йогансен в автобіографії писав: «Склав маніфеста для збірника “Жовтень” (“універсал”) у конструктивістському дусі (Коряк переправив відповідні місця, і цей маніфест став інакший — з формального став переважно агітаційним)».
НАШ УНІВЕРСАЛ
До робітництва і пролетарських мистців українськихВ переддень п’ятого Жовтня ми, коло харківських поетів, що не приєднуємо себе до жодної групи існуючих шкіл і напрямків літературних, урочисто оголошуємо:
Не з неґативною програмою руйнування того, що самé розкладається, ідемо ми торувати новi шляхи, а яко співці живої творчости пролетарiяту, яко поети-піонери в яскравий світ — комунізм.
Перейшовши фази перецінення старих літературних традицій і догм, беремося певними колективними й координованими зусиллями творити первiстки поезії переможця — пролетаріяту.
Спаливши ввесь гній февдальної й буржуазної естетики і моралі і внесеного нею розтління гниючого трупу, ми, нові поети, ідемо в майбутнє не яко нова ґенерація на тлі старого мистецтва, а пориваючи всі зв’язки, заперечуючи всі дотеперішні традиції.
Однаково одгетькуючи всіляких неоклясиків, що, підфарбувавшись червоним карміном, годують пролетаріят заялозеними формами з минулих столiть, і життєтворчих футуристичних безмайбутникiв, що видають голу руйнацію за творчість, та всілякі формалiстичні школи і течії (імажинізм, комфутуризм тощо), оголошуємо еру творчої пролетарської поезії справжнього майбуття.
Мідяною сурмою скликаємо до наших лав розпорошені творчі одиниці робітництва.
Формуємо загони. Організуємо реґулярну армію мистців пролетаріяту.
Наші лави крилаті споюватимемо залізною дисципліною робочих ритмів і пролетарських метафор. В цьому попередники наші й пророки — Шевченко і Франко.
Відмежовуємо себе червоним фронтом від решток плазуючого кодла спеців, що їм цілком однаково, кого і що співати.
Непідроблені, непідфарбовані прийшли ми до сонця творчости і яко пролетарські поети не потребуємо творити «для пролетаріяту», бо ми — його частина неподільна.
Оспівуємо велику боротьбу твою, пролетаріяте, бо є вона нашою боротьбою.
В процесі тієї схоплюємо залізні ритми сучасности, бо в них живемо й ними п’яніємо.
Ми тут, на Україні, почуваємо себе тільки часткою всесвітньої душі робітничої поза межами держав і націй.
Мову українську беремо яко певний і багатий матеріял, даний нам у спадщину тисячолітніми поколіннями батьків наших — селянства українського.
Перетворимо, переплавимо, перекуємо ті скарби селянські на нашій фабриці, в огні нашої творчости, під молотами наших зусиль одностайних.
І в цей урочистий переддень п’ятого Жовтня обіцяємо тобі, пролетаріяте, твердо тримати червоне майво тут, на літературному фронті, як ти там, на заводі.
Микола Хвильовий
Володимир Сосюра
Михайло Йогансен
У Харкові
Листопада шостого,
нашої ери
року четвертого
У збірнику «Жовтень» було вміщено вірші й поеми Володимира Сосюри, Миколи Хвильового, Михайла Йогансена, Валер’яна Поліщука, Георгія Шкурупія, Олекси Слісаренка, Юліана Шпола, Олександра Коржа, Михайла Лебединця й ін.; оповідання Валер’яна Підмогильного, Михайла Івченка; п’єса Якова Мамонтова; літературно-критичні статті Володимира Коряка, Сергія Пилипенка, Михайла Йогансена, Миколи Хвильового.
Збірник оформив Василь Єрмілов. Видав «Жовтень» Всеукраїнський літературний комітет при Народному комісаріаті України.