Технологія vs. книжка: експеримент Патрика Кармана

Поділитися
Tweet on twitter

Неоднозначний підлітковий роман «Скелетон Крік» знаного американського письменника Патрика Кармана, що вийшов друком торік у видавництві Scholastic Press, не лише викликав безліч розмов про взаємодію літератури з сучасними технологіями, а й  запропонував дієвий спосіб підтримувати інтерес дитини до читання в комп’ютеризованому світі.

Спочатку літературні критики й оглядачі відгукувалися про «Скелетон Крік» не дуже схвально, називаючи книжку юнацьким трилером чи навіть хорором з немудрим сюжетом. Однак невдовзі по виході першого твору серії вони звернули увагу на  вдале сюжетне й художнє поєднання книжки, яке дало їм підстави назвати роман Кармана «книжкою-символом 21-го століття». «Скелетон Крік» – це своєрідна «реальна віртуальність». За сюжетом головні герої роману, підлітки Раян і Сара, намагаються розгадати таємницю назви їхнього містечка Скелетон Крік. З нею, гадають вони, пов’язані ті дивні історії, які відбуваються в місті. Коли підлітки, розслідуючи містерії, потрапляють у халепу, Раян пошкоджує ногу. Як наслідок — батьки забороняють хлопцю спілкуватися з Сарою. Але заборони підліткам не страшні – Сара та Раян продовжують спілкування імейлами. Дівчинка безперервно знімає відеоролики, які надсилає Раяну. До кожного ролика дається пароль, а до паролів – ключові слова.  У такий спосіб в одному з відеороликів підлітки помічають привида. Вони розуміють, що таємниця веде до невідкритої, або навіть прихованої трагедії. Сара збирається докопатися до правди, і Раян хоче її підтримати. Підліткам заважає заборона батьків. Утім, Сара і Раян, не зустрічаючись жодного разу, усе ж розробляють план і знаходять докази. Їхнє спілкування базується на написаних, відправлених і видалених імейлах, сканованих газетних замітках тощо. Співпрацюючи  лише віртуально, герої не покладають рук і не здаються. Книжка написана у щоденниковому жанрі (популярному нині в дитячій та юнацькі літературі США). Раян звіряє щоденнику всі свої сумніви й переживання, занотовуючи також електронні листи від Сари. Успіх повісті «Скелетон Крік» – не стільки в сюжеті, скільки в дизайні самого внутрішнього світу, адже читачеві пропонують прожити разом із героями «віртуальне» життя, сповнене неочікуваних захопливих пригод. Варто зазначити, що особливий інтерес книжка викликає у хлопців.

«Віртуалізація» роману не обмежилася сюжетним рівнем. До певних розділів «Скелетон Кріка» розроблено серію роликів, розміщених, зокрема, на YouTube. Керман, розповідаючи про задум своєї  книжки, зазначає: «Книжку «Скелетон Крік» можна найліпше охарактеризувати як історії про привидів та власне кіно про них. Читайте 20-30 сторінок, потому дивіться протягом 5-7 хвилин певний кіно-сегмент із секретного веб-сайту… Перегляд розвитку історії – це нагорода за 20-хвилинне читання». Згідно з авторським задумом, діти мають нагоду поєднувати одразу дві активності: читання  й користування сучасними технологіями. У теперішній ситуації, коли розвиток технологій спричинив глобальну зміну дитячих захоплень, у списку яких книжка поступилася місцем комп’ютерним розвагам, авторові вдалося запропонувати дієвий спосіб підтримувати інтерес дитини до читання.

Патрик Карман продовжує працювати над книжками 21-го покоління, обіцяючи створювати сюжети, де тексти будуть повсякчас переплітатися з відео, веб-сайтами та іграми. Карман постійно відвідує сотні американських шкіл, де популяризує процес читання як актуальність і невід’ємність сьогодення. На його думку, діти нової генерації зовсім не знайомі з таким явищем, як зменшення ролі книжки через технологічний прогрес. Навпаки, свідомі читачі сприймають однаково важливо і читання книжки, і комп’ютерні мультимедіа. Вони чудово розуміють, що майбутнє суспільство не можна позбавити того чи того.

Письменник вважає, що нині, коли в світі налічується безліч цікавих книжок, авторам треба шукати чогось нового — нестандартного — оформлення чи супроводу книжки певними цікавинками. Він переконаний, що нині є все, щоб робити літературу іншого формату. Звертаючись до новітніх технологій, завжди можна створити не просто цікавий текст, а книжку-подію, що буде до вподоби навіть найперебірливішому читачеві.