Миколі Хвильовому судилося стати символом цілої його блискучої мистецької генерації, бо саме він знайщов чи не найбільш місткі й промовисті образи, аби передати м’ятежну атмосферу переломної епохи, сконденсовані енергії зрілого українського модернізму.
Його герої — безгрунтовні романтики — болісно переживають крах високих ідеалів у знебоженій пореволюційній дісності. Модерністський ренесанс заторкнув літературу, живопис, театр, явив цілу плеяду першорядних поетів, прозаїків, режисерів, художників. Історії творчої дружби Миколи Зерова й Георгія Нарбута, Юрія Яновського і Василя Кричевського, Анатолія Петрицького і літ’ярмарчан — значущі епізоди мистецького процесу десятих–двадцятих років. Ця книжка — спроба показати взаємозв’язки та взаємовіддзеркалення літератури й живопису, спроба, хай частково, передати невловний Дух Часу.
Улюблений сайт літературної критики
