Підбито підсумки конкурсу «Коронація слова–2009». 4 червня в академічному Національному академічному театрі імені Івана Франка відбулася урочиста церемонія: зійшлися гості, експерти й лауреати, щоб отримати свій солодкий «наркотик» почестей за творчі зусилля, а також гроші й витончену статуетку.
Нагородження відбувалося упереміш із музичними номерами та байками ведучих, бо цьогорічну церемонію нагородження переможців «Коронації слова» попередньо було задумано та анонсовано як «жартівливу, цікаву й гумористичну». Тому всім, хто нагороджував і кого нагороджували, сказано було жартувати, що вони й робили з більшим чи меншим успіхом.
Попри заяву про непафосність, на сцені падав золотий дощ, били барабани та з’являлися поміж переможцями молоді таланти з великими амбіціями і в дорогому вбранні. Ведучими були відомі «гламурні» актори – Ольга Сумська та Олексій Богданович («Олінька» і «Льошенька», як вони ніжно називали один одного під час урочистостей). Сумська, щоправда, віджартувавшись, на півцеремонії кудись зникла, а Богданович красиво ходив сценою та «без жартів» викладався за двох аж до повернення колеги.
Головну нагороду в номінації «Романи» отримала львів’янка Галина Вдовиченко за «Замок Гербуртів». Твір знайшли серед рукописів, що запізнилися на «Коронацію» минулого року. Тобто цьогорічний конкурс підтвердив, що рукописи не горять, не тонуть і не губляться.
Окрім «коронаційної» першої премії Галина Вдовиченко також отримала від фонду «Відкрий Україну» (персонально з рук Терезії Яценюк) грант на переклад роману-переможця іноземною мовою (очевидно, англійською), що важливо для іміджу української літератури за кордоном, де останнім часом хоч і перекладають українських авторів, але тільки обраних. Жартуючи з цього приводу, засновники конкурсу назвали пані Яценюк можливою «майбутньою першою леді України». А наскільки вони вдало спрогнозували, буде видно через рік, на 10-річному ювілеї конкурсу.
Друга премія в номінації «Романи» дісталася Максимові Кідруку з міста Рівне за роман-мандрівку «Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії». Гроші й статуетку він отримав із рук Івана Малковича. А від журналу «Мандри» – додатковий приз: квиток в одну з країн Сходу. Очевидно, за натхненням для наступного роману.
До рідкісного нині жанру історичного роману звернувся лауреат ІІІ премії Юрій Сорока із міста Хмельницький («Іван Богун»). Вітав лауреата виконавчий директор конкурсу Олексій Власов.
Судячи з драматургії церемонії та суми винагороди, другий за важливістю й потрібністю літературний жанр в Україні — кіносценарії. Українські письменники продовжують активно писати їх, попри те, що втілюються вони в життя дуже рідко. Проза справді надійніша й самодостатніша, ніж кіносценарій, — вона не потребує таких колосальних затрат на матеріалізацію художнього задуму, як кінематограф.
Свої 15 тисяч отримав Віктор Абузяров за психологічний сценарій «Фросина любов» (романістка Г.Вдовиченко — на 5 тисяч більше). Фабулу авторові (за його ж словами) розповіли в електричці.
Двічі на сцену виходило подружжя письменників — Наталя та Олександр Шевченки. Вони творять у тандемі. Завдяки їм, українське кіно має шанс на реалізацію забороненого за радянських часів жанру фільму жахів. Спершу Н. та О. Шевченки стали дипломантами, а потім отримали третю премію за кіносценарій. Втім, за нею вони не вийшли на сцену. Про враження Наталі та Олександра ми розпитали їх докладніше після церемонії.
– Пані Наталю, яке враження залишилося від церемонії нагородження «Коронація слова»?
– Сподобалося, дуже сподобалося. Трохи нестандартна для «Коронації» церемонія, але вона тим і цікава. Шкода, що ми не змогли вчасно вийти на сцену.
– Ви не очікували, що у вас буде одразу дві перемоги?
– Не очікували, і це, власне, прикро, бо коли нам подзвонили з «Коронації», ми розпитали пана Олексія Власова, чи один сценарій переміг, чи два. Він сказав: один. Ми чесно взяли диплом і пішли гуляти.
– Пане Олександре, можете зробити невеличкі анонси ваших із дружиною творів.
– Один сценарій, «Деменція», – задумано як екранізація нашої минулорічної книжки «Кривава осінь у місті Лева», яка також перемогла на «Коронації». А ще один – фільм жахів «Страхорама» у дусі «байок зі склепу». Складається з трьох окремих страшних новел, саме він і отримав третю премію».
Першу премію в номінації «П’єси» виборов драматург із Сімферополя Гарольд Бодикін за п’єсу «Червона свитка». Його перемога коштує десять тисяч гривень. Пан Гарольд поводився як поет, і виголошував свою промову напрочуд афористично: «Я літня людина, й тому маю право говорити надто тихо й не в той мікрофон. Бо мені ніколи не давали мікрофона – все було розподілено партією, керівництвом. Я написав 27 п’єс, але ніколи ніхто не зацікавився моїми п’єсами. Вони йшли по всьому Радянському Союзу, а мене 10 років не приймали до Спілки письменників.
Коли почалося демократичне життя, тільки тоді я зрозумів, що щось маю в серці, душі, і можу щось сказати своєму народові… Моє побажання – щоб цензура не з’їла нашу шоколадну «Корону». Кожній талановитій людині, кожній творчій особистості — по короні».
Академік Микола Жулинський, який «коронував» пана Гарольда Бодикіна, побажав п’єсі, як Галатеї, знайти свого Пігмаліона-режисера, який її пересотворить.
Коронування на вечорі, звичайно, було символічним. Під короною опинялися не лише переможці, а й, скажімо, Влада Литовченко, яка нагороджувала Марію Баліцьку за п’єсу «Веселкове диво»(ІІ премія). Авторка, яка приїхала з Тернополя, додатково отримала спецпремію від громадської організації «Діти передусім». Організація пообіцяла наступного року збільшити розмір винагороди до десяти, п’яти і трьох тисяч гривень, але виключно для тих, хто займається дитячою тематикою та вміє перемагати в солодкому літературному конкурсі. Ось такий заклик від Влади Литовченко — писати для дітей.
Треба віддати належне Юрію Логушу, голові правління компанії «Крафт Фудз Україна», який цього року (на прохання дружини Тетяни) попри всесвітню кризу знайшов кошти для нової номінації «Пісенна лірика про кохання». Але дуже дивно, чому так звужено рамки номінації? Чому не просто «Пісенна лірика» або «Поезія»?
В Україні поезія (прошу не плутати тут із розважальною заявленою пісенною лірикою) — явище настільки богемне та замкнуте на собі, що «не по зубах» такому літературному конкурсу, як «Коронація слова». Інша річ — жувати шоколад романів, наприклад.
У номінації «Пісенна лірика про кохання» перше місце зайняв киянин Тарас Антипович за текст «Осінній кіберпанк». «Я сам здивувався, що я поет-пісняр, – сказав зі сцени Тарас. — Я опублікував три книжки прози і жодної премії мені за це не дали, а тут написав п’ятнадцять рядків — і зразу купа грошей. Чому це так, чому вірші? Тому що українська нація створена із “віршиків”, вона постала із віршів Івана Франка і Тараса Григоровича, вони сформували її…».
Між оголошеннями переможців у чотирьох номінаціях було згадано лауреатів «Коронації слова — 2008»: Володимира Лиса («Романи»), Василя Босовича («Кіносценарії»), Станіслава Стриженюка («П’єси»).
Невеличкі нариси про них глядачі мали змогу переглянути на екрані.
Основна новина для авторів, які в попередні роки отримували першу премію в одній із номінацій, — та, що їм знову можна буде подавати свої твори. А серед переможців минулих літ — і Марія Матіос, і Андрій Кокотюха, і Василь Шкляр, і багато інших відомих літераторів. Натомість, цьогорічна «Коронація слова» відкрила багато новачків художнього слова.
Отож — церемонія нагородження відбулася, а відбулася вона завдяки симпатичному подружжю Логушів. Навіть попри те, що за дверима театру глядачі дійства, обговорюючи те, що сподобалося, насамперед називали сукню ведучої, оскільки через купу невеличких недоглядів вечір виглядав не зовсім ретельно організованим.
Імена всіх переможців і дипломантів цьогорічної «Коронації слова» дивіться ТУТ
Фото Ірини Троскот
Любов Якимчук народилася 1985 року на Луганщині. Закінчила факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Магістрантка програми «Теорія, історія літератури і компаративістика»Києво-Могилянської академії. 2008-2010 - ведуча програм Національної радіокомпанії України (канал «Культура»), авторка передачі «Літературна кав’ярня». 2010 р. – стипендіатка програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia». За книгу „ , як МОДА” отримала три відзнаки: диплом І ступеня Літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича „Привітання життя” (2008) та Літературну премію ім. Василя Симоненка (2010), а також лауреатство літературного конкурсу „Ноосфера” (2008). Лауреат Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» (за трагедію «Міміка», 2010), лауреат Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2008) та лауреат Всеукраїнського конкурсу читаної поезії „Молоде вино” (2007). Співавторка проектів відеопоезії та аудіопоезії. Літературознавчі статті та рецензії друкувалися в журналі «Сучасність», «Дніпро», на «ЛітАкценті», «Буквоїді» та в ін. виданнях. Поетичні тексти перекладалися польською, івритом та французькою мовами.
