Людвік Вітґеншиайн якось сказав, що філософія – це битва нашого розуму проти затьмарення його мовою. Мистецтво Олега Лишеги, як на мене, керується саме цим постулатом, оскільки його творчість украй ощадливо, але від того не менш потужно, використовує вербальні засоби.