Рецензії

Про поезію, на перший погляд, писати важче, ніж про прозу

Урбаністка й філософиня Ксенія Дмитренко місяць тому видала прозову збірку. Глянемо, як виглядає цей крок у літературу

Дві повісті – одна про позашлюбні інтимні стосунки, інша про стосунки між сином та батьком на тлі смерті останнього – і один фінал. Фінал у нас усіх той самий, але тут у Процюка дещо інше

Мене нітрохи не дивує поява книги, у якій описано заробітчанство українців за кордоном

Інтерес до його ідей є справою часу, адже як довго ми чекали на видання цих нехудожніх праць

Цікаво, що метафора шлюбу щодо цієї книжки була вжита ще один раз

Вісімка — це водночас безкінечність. Вісім років, може, й не вічність, проте попередня поетична збірка Галини Крук «Обличчя поза світлиною» була опублікована вже досить давно – у 2005-му році

І саме цим «Родимки» й западають у душу – тим, що в кожного чи кожної з нас є свої «генетичні ознаки», родимки і шрами, те, що хочеться пам’ятати і те, що боляче пригадувати

… якщо у пацієнта є бажання пробити ту стіну, що оточує українське ментальне гетто …

Нова книжка Ірини Цілик «Родимки» несподівано змусила мене глянути на українську літературу ззовні