Монолог із абсурдоперекладом
Останнім часом я дедалі частіше ловлю себе на тому, що займаюся суєтними, скороминущими, а тому нікому не потрібними речами. Тобто свідомо перетворюю своє життя на […]
Останнім часом я дедалі частіше ловлю себе на тому, що займаюся суєтними, скороминущими, а тому нікому не потрібними речами. Тобто свідомо перетворюю своє життя на […]
Із чумою письменник-цілитель бореться вже давно.
Ця книжка складається із чотирьох структурних елементів. Я раджу їх читати в такій послідовності: 4, 2, 3, 1.
Юрій Івакін – щасливий випадок в українській літературі.
Він лежав у труні. На правій скроні кавалок скривавленої вати прикривав дірку від кулі. На лівій була велика ґуля: куля не вийшла наскрізь, застрягши в […]
Ця книжка витримує вже третє перевидання. Як її витримують читачі?
Колись (2003 року) я все літературознавство об’єктивно поділив на букварне, буквальне й бульварне
Це не літературний портрет. І навіть не спроба літературного портрета. Це спроба нагадати вузьким колам широкої читацької громадськості про незаслужено (при)забутого постшістдесятника
Я, блін, гоблін, а ти, блін, хто, блін? Ця весела примовка влучно і, думається, вичерпно характеризує політичний роман Валерія Казакова «Тінь Гобліна».
Жив собі в Україні простий хлоп’яга, програміст CAD-систем, – назвемо його Максом. І з дитинства була в нього Мрія. І звалася вона – Мексика…