12 травня 1921 року Михайль Семенко (28 років) написав вірш «Батько».
Це один із двох завершальних віршів у циклі «ЗОК» (можливо, це ініціали), що складається з віршів, написаних протягом лютого-травня 1921 року і присвячених головно любовним стосункам із невідомою (можливо, уявною) жінкою. Більшість віршів циклу було написано в Москві й Ризі — під час поїздки Семенка в складі радянської делегації на підписання Ризького мирного договору. Передостанній вірш циклу написано в Харкові.
Михайль Семенко
БАТЬКО
Верни мені спокій не муч
духу мого кров візьми
промінчик приязні назустріч
крізь срібло твоєї сльози.
І воно хай вдаряє мені
спокоєм свого серця — клаптика
у простір крізь ночі й дні
де блукає бентежний батько.
12.V.1921. Харків
