Сьогодні, 19 березня, виповнюється 125 років від дня народження поета.
Рильський Максим Тадейович (19 березня 1895, Київ – 24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець.
Писати Рильський почав рано. Перший його вірш надруковано 1907 року, а перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що засвідчила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918). У літературних колах Максим Рильський належав до групи «неокласиків» – художньої школи українських поетів, зорієнтованої на античну класику, на продовження гуманістичних традицій європейської поезії нового часу.
Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш». Цей період вважають найвищим ступенем розквіту творчої сили поета.
Рильський не уникнув нападів офіційної критики, що врешті закінчилися арештом НКВС у 1931 році, після чого він майже рік просидів у Лук’янівській в’язниці.
Політичний клімат тоталітарної держави обмежував творчу свободу поета. Його творче відродження припадає на пам’ятну «відлигу» в житті суспільства, що почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті Максима Рильського – «Троянди й виноград», «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959) та інші.
За видатні заслуги в розвитку науки і культури Рильського було обрано академіком АН УРСР, а згодом і АН СРСР. Він очолював Спілку письменників України (1943-1946), був директором академічного інституту мистецтва, фольклору й етнографії.
1972 року постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.
Улюблений сайт літературної критики
