Схожого за стилем письменника в українській літературі дев’яностих відшукати складно. Його проза, що базується на певній літературній традиції, доволі помітно відрізняється серед прози багатьох його ровесників, заклопотаних власним авангардизмом і дещо нервовим припізнілим рівнянням на західний постмодернізм. Він не живе в столиці і не нагадує про себе настирливим “яканням”. Разом із тим, за його творами створено п’ять повнометражних художніх фільмів, останні два з яких автор зняв вже як кінорежисер. Першою була екранізована повість “Партитура на могильному камені”. На що вже строгий літературний суддя Валерій Шевчук, і той написав у листі до автора: “У “Партитурі…” ви справжній майстер…” Прочитайте прозу Жовни і ви будете щиро здивовані цими маленькими шедеврами та смакуватимете його прозу, мов густе вино.
Більше про книжку – тут
Улюблений сайт літературної критики
