Герой цієї повісті, одинадцятирічний Філіп, наділений неймовірною уявою, і це рятує його від одноманітності повсякдення, самотності й цілковитого нерозуміння з боку батьків. Навіть найкращий друг знайшов собі крутішого приятеля й охолов до спільних ігор. Несподівано Філіп знаходить друга у вигляді своєї тітки, старшої маминої сестри. Проте мама, схоже, не дуже схвалює постійні синові поїздки до тітоньки-письменниці. Ще б пак! Вона свято впевнена, що її сестра – найщасливіша людина на світі: у неї купа грошей і вона не мусить працювати. Бо хіба це серйозна робота – писання книжок? Якби вона займалася справжньою роботою – була б інша справа.
Філіп уже наперед знає, що ніколи не зізнається мамі в тому, що теж намагається писати книжку… Книжку, в якій кожен упізнає себе. Чи готові дорослі до таких відкриттів? І чи стане в них мужності зізнатися у власних помилках?
Улюблений сайт літературної критики
