Чеський комікс: крізь терни до зірок

 

У 2015 році світ побачила тритомна «Історія чехословацького коміксу 20 століття» (автори – Томаш Прокупек, Павел Коржінек, Мартін Форет, Міхал Яреш), яка важить близько семи кілограмів. Дивлячись на неї, здається, що цьому жанру в Чехії велося й ведеться добре. Але насправді не все так прекрасно. І хоча явищ, імен, подій, смислів більше, ніж у його українського брата, та все ж цю історію можна назвати, швидше, переривчастою і трагічною, ніж веселою й невимушеною.

Першим чеським коміксом із одним серійним героєм називають «Як дядько Морквинка ішов у світ» (автор Карел Кліч), який вийшов у 1867 році. У ньому селянин, що говорив своїм діалектом, був із гумором показаний у зіткненні із міським середовищем. Цей твір виник під впливом одного з «батьків» коміксу загалом, німецького поета і художника Вільгельма Буша. Відтоді і до сьогодні саме німецька та французька коміксові школи мають у Чехії найбільший вплив.

Наступну історію чеського коміксу можна розділити до трьох виразних етапів, які відбивають його розвиток і найвищі досягнення: два десятиліття між світовими війнами, друга половина шістдесятих років та роки після 1989.

Найстарший комікс, який зберіг свою популярність досі – «Веселі історії Франтіка Вовісека й Козла Бобеша» (вперше у 1922 році). Його автор Йозеф Лада відомий у світі насамперед як ілюстратор роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» – і цей роман він теж оформив у вигляді коміксу в 1923-1925 роках.

Ондржей Секора (1899-1967) – один із найуспішніших чеських авторів коміксу. Відомий він насамперед як автор класичного персонажа чеських дитячих книг Ферди-мурахи, що значною мірою був альтер-его автора. Уперше цей персонаж виник саме як коміксовий – у «Народній газеті» у форматі мальованого серіалу виходили «Пригоди Ферди-мурахи» у 1933 році, адресовані насамперед дорослим читачам. Пізніше автор зробив із нього персонажа однойменної книги (1936), за якою слідували наступні й наступні, які часто відбивали актуальні політичні події у країні: Ферда копав окопи за німецької окупації, за комуністичних часів – воював із злими загарбниками-колорадами. Ферда завжди позитивний, конструктивний і діловий. Книга «Муравлик Ферда» (до якої увійшли дві повісті «Спритний муравлик» і «Муравлик на службі») вийшла українською у 1971 році у видавництві «Веселка» (переклад Василя Шевчука і Віктора Петровського).

Справжнім хітом чеського коміксу, герої якого вже стали символічними і всюди знаними, є серія «Швидкі стріли», яка розповідає про фіктивний клуб п’ятьох хлопців (головний персонаж Мірек Душін – широко відомий як образ «ідеального» хлопця, носія усіляких чеснот і прикладу для наслідування серед дітей). Комікс почав виходити у 1938 році у часописі «Молодий проповідник», його автор – Ярослав Фоґлар (1907 – 1999). Завдяки популярності коміксу наклад часопису зріс до кількох сотень тисяч, що забезпечило авторові пожиттєву славу (ілюстратори коміксу з часом змінювалися, перший – Ян Фішер). Загальне книжкове видання всіх історій вийшло в 1998 році. У центрі уваги – пригоди героїв, часто дидактичного, але часом також гумористичного характеру, їх супроводжують короткі узагальнення: настанови морального змісту, що мають сприяти вихованню морально-етичних якостей у дітей («не кури, займайся спорту і будеш справжнім чоловіком!»). Нині точаться дискусії з приводу сексуальної та моральної орієнтації цього автора (у всіх історіях фактично відсутні жіночі персонажі, помітне прославляння краси чоловічого тіла), проте це не зменшує його ролі й популярності серед читачів. Ці самі персонажі стали також героями книжкової трилогії.

Наступні роки в чеській культурі – це роки заборон, зокрема й для коміксів. Спочатку фашистська окупація, а потім прихід до влади комуністів і їх жорстока культурна політика в 1950-х роках фактично призупинили розвиток жанру. Але саме в цей час народжується й починає малювати майбутня зірка чеського коміксу: Кая Саудек (1935-2015). Він, як і його брат-близнюк, відомий фотограф Ян Саудек, народився в багатій єврейській родині, тож зазнав переслідувань спочатку від німецьких окупантів, а потім і від радянських – йому було заборонено отримувати вищу освіту. Тому свою кар’єру він розпочав як технічний художник і робітник сцени на празькій кіностудії Баррандов. Саме звідти починається і його слава, і коміксова кар’єра. У 1966 році малюнки Кая Саудека з’явилися в комедії «Хто хоче вбити Джесі?» за сценарієм Мілоша Мацоурека, мальовані персонажі у фільмі спілкувалися також за допомогою типових «хмаринок» із коміксів.

Фільм приніс Саудеку популярність і можливість малювати більшей різноманітніше. Так у співпраці із Мацоуреком почав виходити коміксовий серіал, головна героїня якого – дуже гарна лікарка Муріел, яку автор намалював із тодішньої секс-символу чеського кіно Ольги Шоберової. Проте після окупації Чехословаччини в 1968 році творчість Саудека переходить у категорію забороненої й нелегальної. Він малює комікси для часопису «Молодий світ», наприклад, за мотивами пригодницьких романів ХІХ століття. У 1976-1978 роках Саудек малював комікс за мотивами відомого серіалу «Тридцять випадків майора Земана», який нині називають пропагандистським. Він співпрацював також із Чеським спелеологічним товариством, під прикриттям якого теж виходили комікси. У 1989 році став ілюстратором інструкції та обкладинки для першої у Чехословаччині комп’ютерної гри «Місто роботів». У 1990-х роках майже всі його роботи вийшли знову (деякі – вперше, завдяки зникненню цензури), він багато працював у часописі коміксів «Комета».

Із 1970-х років із Чехії походить і велика містифікація та цікава історія коміксового світу. Її автор – Петр Садецький (1943-1991), її суть – у виникненні героїні коміксів і фільмів на ім’я Октобріана. Садецький із дитинства любив Фоґлара та його пригодницькі історії, спілкувався з ним та двома відомими художниками Богумілом Конечним (відомим завдяки ілюстраціям до книг того ж Фоґлара та рекламним малюнкам) та Зденєком Буріаном (ілюстратором пригодницьких книг та автором зображень вимерлих видів тварин). Саме їх він надихнув на створення Амазони – дівчини з відверто сексуальним образом, що мала в низці коміксів боротися з цивілізацією на користь дикій природі, такий собі жіночий варіант Джеймса Бонда. Ці зображення Садецький вивіз із собою в Німеччину, де почав видавати під псевдонімом, із чого виник скандал. Проте довести будь-що ставало все складніше: Амазона встигла перетворитися на Октобріану із зіркою на чолі.

У 1971 році в Лондоні вийшло видання «Октобріана і російський андеграунд», авторства Садецького. Згідно з цією книгою Октобріана – продукт діяльності підпільної антирадянської групи з Києва «Прогресивна Політична Порнографія», яка таким чином бореться із політичними утисками у країнах соціалістичного табору. Октобріана у серії коміксів проходить історією СРСР і бореться за справу «справжнього ленінізму», її образ – водночас войовничо-політичний та еротичний. Містифікацію було швидко викрито, проте образ залишився, здобув широку популярність і став основою для нових коміксів і фільмів у різних країнах світу.

Після Оксамитової революції у 1990-х роках комікс у Чехії парадоксально завмирає в розвитку, що змінюється лише із початком 2000-х із появою т.зв. «покоління нульових». Великим поштовхом до цього став комікс авторства відомого чеського письменника Ярослава Рудіша та художника Яроміра 99 «Алоїс Небель».

Він складається з трьох графічних романів: «Білий потік» (2003), «Головний вокзал» (2004) і «Золоті гори» (2005). Основний персонаж роману – працівник малої залізничної станції в горах Єсеніки Алоїс Небель, який бачить дивні марення – перед очима якого постає історія краю у ХХ столітті: війни, переселення, зміни влади й політичної орієнтації. Алоїс через це потрапляє у психлікарню, а потім опиняється у Празі на головному вокзалі, де знаходить свою любов – працівницю туалетів. Історія, сповнена абсурду та правди про минуле й сучасне Чехії, потрапила у скороченому варіанті до провідних часописів, на театральну сцену та до кінострічки. І призвела до нової хвилі масового зацікавлення коміксами. У 2010-х відбувався окремий фестиваль KomiksFest! (до 2015 року), досі триває Animefest (animefest.cz у Брно, виходила із різною періодичністю і тривалістю ціла низка видань, присвячених коміксу та манзі (наприклад, журнал для дітей «Чотирилист» виходить із 1969 року до сьогодні; з 1996 неперіодично виходять журнали для дорослих CREW та Aargh!, зорієнтовані на закордонні тенденції тощо), їм присвячені різноманітні сайти (komiks.cz, komiksarium.cz/ ). Серед «покоління нульових» найчастіше згадують імена Їржі Ґруса («Нутрощі важчають від гліцерину», 2006 – історія, що починається від викрадення дитячих іграшок, а завершується безліччю питань щодо дорослішання та становлення особистості) та Луції Ломової («Анна хоче зістрибнути» та «Дикуни»). Головною рисою сучасних коміксів у Чехії дослідники називають їх тісний зв’язок із іншими медіа, насамперед із кіно, комп’ютерними іграми, соцмережами та анімацією.

Комікси в Чехії набувають нині дуже різних значень: політична карикатура (остання сторінка лівацької газети «А2»), підручник історії (коміксовий серіал «Чехи» про видатні моменти та постаті історії, 2013-2016; «Ми все ще у війні», 2011), доповнення до музичних альбомів («Контрабанд» – вісім коміксів на пісні гурту «Трабанд», 2005) чи переказ класичних літературних творів («Букет» за збіркою Карела Яроміра Ербена, 2006). Поступово виникають і теоретичні дослідження коміксу: книги про окремих авторів (Саудека), «Енциклопедія коміксу у Чехословаччині у 1945-1989 роках» (2010, 2012), виставка та монографія, що її супроводжувала, «Сигнали з невідомого. Чеський комікс 1922-2012» і нарешті згадана напочатку «Історія…». Серед проблем і побажань до жанру у Чехії називають: потребу створення обʼємніших творів, графічних романів; потреба перекладів з і на чеську, можливості порівнювати ситуацію з іншими країнами; потребу більшої уваги до текстової частини коміксу, адже сьогоднішні твори зосереджені переважно на візуальній частині.

Насамкінець пропоную вашій увазі також рейтинг найкращих чеських коміксів за версією знавців коміксу – авторів, публіцистів, колекціонерів (оригінал публікації тут):
1. Муріел та янголи (Мілош Мацоурек, Кая Саудек, 1967-1969)
2. Швидкі стріли (Ярослав Фоґлар, Ян Фішер, Марко Чермак та ін., 1938-1989)
3. Ліпс Тулліан (Ярослав Вейґел, Кая Саудек, 1972-1985)
4. Волеман (Їржі Ґрус, 2007-?)
5. Арнал і два драконячі зуби (Ондржей Нефф, Кая Саудек, 1988)
6. Велика подорож Волосини і Бороди (Франтішек Скала, 1989)
7. Нутрощі важчають від гліцерину (Штєпан Копржіва, Їржі Ґрус, 2006)
8. Пригоди малого бога (Властіслав Томан, Франтішек Кобік, 1973-1974)
9. Повстання Мізків (Вацлав Шорел, Франтішек Кобік, 1977-1979)
10. Чотирилист (Ярослав Нємечек, Люба Штіплова та ін., 1969-?)
11. Монстркабаре Фреда Брунольда (Джян Бабан, Войтєх Машек, 2004-2009)
12. Ферда-мураха (Ондржей Секора, 1933-1951)
13. Політ драконів (Ладіслав Кубіц, Владімір Гануш, 1991)

Авторка дякує за допомогу в підготовці матеріалу Радімові Копачу, мистецькому та літературному критику. При підготовці статті використано також матеріали лекції Томаша Прокоупека на київському КомікКоні у квітні 2015 року.