До Форуму видавців у «Темпорі» виходить український переклад одразу трьох книжок легенди польського художнього репортажу Ганни Кралль – «Раніше за Господа Бога», «Докази існування» та «Дорога чекає червового короля». Усі вони вийдуть під однією обкладинкою. Переклад – Остапа Сливинського.
Українська стала 76-ю мовою, якою перекладено книжки Ганни Кралль. Поряд із Ришардом Капусцінським та Малґожатою Шейнерт вона є класиком польської літератури факту. Її книжки – в домашніх бібліотеках кількох поколінь поляків, до того ж їх перевидають досі. Їх читають. За мотивами текстів Ганни Кралль було знято фільми знаменитого режисера Кшиштофа Кєсльовського. На її книгах виросло ціле покоління польських репортажистів, чиї книжки сьогодні теж перекладено багатьма мовами. І не лише на її: вона стала вчителькою і мудрою редакторкою для багатьох авторів, які колись вирішили пов’язати своє життя з літературою факту.
Історія життя Ганни Кралль варта окремої книжки. У книзі-інтерв’ю «Кралль», яка нещодавно вийшла у Польщі, репортажист Войцех Тохман намагається розпитати відому репортажистку про пережите нею, вивідати історію життя. Але, за словами самої Кралль, «він допитливий, пробував, але я не далася».
Вона народилася в єврейській родині, дивом пережила Другу світову війну, але втратила майже всю родину. Тож не дивно, що наскрізною темою багатьох її книжок є саме Голокост і Друга світова.
«Раніше за Господа Бога» – це ранній текст Кралль, який приніс їй славу, став класичним та увійшов до шкільної програми. «Докази існування»– це цикл репортажів, написаних у 1990-х роках. І «Дорога чекає червового короля» в Польщі побачила світ у 2006 році. Всі три книжки об’єднані темами ґетто й митарств польських євреїв під час Другої світової.
Попри те, що репортажі написані в різні роки, вони формують єдиний текст – історії надій, зрад і боротьби за життя на тлі великої катастрофи ХХ століття.
В інтерв’ю Олесі Яремчук Ганна Кралль розповіла історію створення книжки «Раніше за Господа Бога» та загалом про те, як прийшла до теми Голокосту:
«За кавою я взяла газету й прочитала, що професор Ян Молль зробив першу операцію серця. Мені захотілось із ним зустрітися. Він довго мені розповідав про операцію, але через недовіру до журналістів попросив показати текст їхньому лікареві Едельману. Я знала, що доктор Едельман мав стосунок до повстання у Варшавському гетто, але знала насправді мало», – розповідає Ганна Кралль.
Йдеться про збройне повстання, яке спалахнуло у Варшавському гетто після рішення німецького командування про повну його ліквідацію. Бунт приречених на смерть людей тривав з 19 квітня по 16 травня 1943 року і був жорстоко приборканий регулярними частинами СС. Всього під час боїв із регулярними частинами СС було вбито близько семи тисяч захисників гетто, ще шість тисяч людей згоріли заживо. Після придушення повстання тих, що вціліли, було відправлено до концтаборів.
«Я зустрілась з паном Едельманом, – згадує далі репортерка. – Пристойний такий чоловік, але з вусами. Не люблю чоловіків з вусами. Він прочитав текст, помилок не було. Це все тривало хвилин двадцять. Подумала собі, кава ще не випита, годиться про щось порозмовляти».
«Знаєте, наша редакція розташована на території гетто, поруч вулиці Анелєвіча, провідника повстання в гетто. Чи ви знали його особисто? […]Чесно слово, сказала то чисто з люб’язності», – зізнається репортерка про героя, з яким потім три роки провела в розмовах. Доктор Едельман каже, що: «Так, то був мій товариш! Ходив в мундирі, грав на барабані, дуже любив командувати». Я нашорошила вуха. Подумала, о Боже, він говорить про командира повстання у Варшавському гетто. Може, варто послухати? Але не хотіла його сполохати. Запитала тільки, як почався день повстання.
«Пізно прокинувся, – розповідав він, – стріляли, але не було чого прокидатися, бо далеко стріляли». Запитала, як був одягнений. Ідіотське запитання. Але як пишу репортажі, то завжди використовую багато деталей. Вважаю, що про світ можна розповісти через деталі. Коли видно, що стоїть на столі, хто у що одягнений. Я завжди приглядалася. Він сказав, о, я мав червоний светр, який взяв із чужої валізки. Мав ще паски і два револьвери. А той, хто мав два револьвери, уже був інакшою людиною».
З того часу в Ганни Кралль та Марека Едельмана, одного з керівників згаданого повстання та видатного кардіохірурга, завдяки якому було врятовано безліч людей, зав’язується міцна дружба. Внаслідок спілкування репортерки та лікаря виходить книга «Раніше за Господа Бога», яка одразу здіймає у суспільстві великий шум. Ганна Кралль мовою репортажу відкриває для світу події повстання в гетто. Згодом книгу буде перекладено на десятки мов, що й принесе їй світову славу. 1977 рік. Відтоді Ганна Кралль починає розповідати про долі людей, які пережили Голокост та Другу світову війну».
Ганна Кралль планувала приїхати на цьогорічний Форум видавців, та,на жаль,через стан здоров’я їй довелося відмовитися від запланованого. Але спеціально для «ЛітАкценту» вона погодилася на відеоінтерв’ю, хоча останнім часом дуже рідко спілкується з журналістами. Записати цю розмову до неї прийшов її учень та відомий польський репортажист Войцех Ґурецький. Уже найближчим часом дивіться на «ЛітАкценті» повне інтерв’ю.
А поки публікуємо уривок і нагадуємо, що презентація українського перекладу книжок Ганни Кралль у рамках Форуму видавців у Львові відбудеться 17 вересня, у неділю, в книгарні «Є» на проспекті Свободи, 7 о 15 годині. Не пропустіть!
Улюблений сайт літературної критики
