Ім’я австрійського письменника, який живе в Берліні, Роберта Зіталера мабуть маловідоме українському читачеві, проте в Європі він доволі знаний, а цього року навіть потрапив у список фіналістів Букерівськоï преміï. Окрім літератури Зіталер також пробує себе у кіно, наприклад, нещодавно знявся у фільмі Паоло Соррентіно «Юність». Автор п’яти романів, останній із яких написаний два роки тому. Приємно, що український переклад не забарився.
Парадоксально, але роман із назвою «Ціле життя», що претендує на всеоб’ємність, навіть якщо в рамках однієї людини, вийшов зовсім немасштабним. Це я про кількість сторінок. І хоча книжку й можна прочитати за один вечір, це не применшує її значення, а тим більше якості. Якраз навпаки – цей роман підкреслює оту талановиту концентровану лаконічність Зіталера. Зрештою й сам герой роману Андреас Еґґер лаконічний у своїх висловлювання, а то й зовсім мовчазний.
Альпи як декорація роману влучні та співзвучні зі самим Еґґером – такі ж мовчазні і самотні, витривалі й непорушні; і в цьому їхня спільна краса, таким є їхнє ціле життя.
Еґґер не їздив у гори як турист – він жив серед гір. І в тому проявляється найбільший контраст поміж ним та іншими людьми, які туди приїжджали, які «шукали в горах щось, як вони самі вірили, давно загублене».
Зіталер не вдається до хронологічного викладу подій, прикрашеного розлогими деталізованими описами і насиченими діалогами, як це стандартно мало б бути у романі. Так, загальна нитка розповіді таки тримається часової лінійності, але вона слугує радше фоном для постійного вкраплення доречних фрагментів чи то з минулого, чи то з майбутнього, які якраз у хронологічному викладі не мали б такого яскравого ефекту.
Зрештою, ціле наше життя й складається зі спогадів, з окремих фрагментів, із певних епізодів, які або звеселяють наше серце, або висять важкими гирями закомплексованості у нашому нутрі. У будь-якому випадку вони впливають на нас, творять нас. І навіть у певному проміжку якихось двох життєвих епізодів теж може пройти ціле життя. І в романі явно присутня і наскрізна така екзистенційна філософія. Наприклад, промовистий діалог Еґґера з Томасом Маттлом про те, наскільки ти залишаєшся собою без руки чи без усіх кінцівок, а чи взагалі без частини тіла… філософи не раз про це вже роздумували. Тобто наскільки ти є людиною у жорстоких зовнішніх умовах, які всіляко намагаються заперечити твою людяність, позбавити тебе достойного життя.
Еґґер пережив особисту трагедію і глобальну трагедію Другої світової війни. Що на нього вплинуло більше? Він, як і гори, був свідком цивілізаційного процесу: будування першої канатної дороги, появи телевізорів, туристів, готелів тощо. Він став наче індикатором, завдяки якому ці зміни можна відчути у всій їхній загрозливій красі. Але він, як і гори, залишився вірним собі і своїм почуттям, незламним і сильним – прекрасно самотнім. Еґґер – це стоїк ХХ століття, дух та почуття якого не піддаються на спокуси змін.
«Він навряд чи міг сповнитися тією інертністю, із якою люди годинами тупилися в мерехтіння екрану…»
«Ціле життя» – це роман про одну маленьку людину, про ціле життя однієї маленької людини. Власне у цьому й присутня вся глибина: навіть найменша за соціальним рангом людина має своє ЦІЛЕ життя. І здається, що цей уривок із тексту найповніше передає задум автора:
«Людина може купити в іншої людини кілька її годин, може вкрасти кілька днів чи навіть забрати ціле життя. Але водночас ніхто не може забрати в людини навіть найкоротшої миті».
Більшість фрагментів роману – майже кінематографічні кадри: про спробу покинути домівку і про щасливе відчуття повернення додому; про жахливу ніч, яка зруйнувала все; зрештою зворушливий і заворожуючий опис приходу Холодної Пані. Наскільки вдало і пронизливо зобразив їх Зіталер, наскільки майстерно розкрив у них глибину душі Еґґера.
На завершення хотілося б звернути увагу на одну пророчу думку автора:
«Більшість полонених вважала, що кінець війни був лише тимчасовим. Можливо, Гітлер і справді був “капут”, аргументували вони свої слова, але за кожним божевільним уже стоїть напоготові ще божевільніший, і врешті-решт лише питання часу, коли все це знову почнеться спочатку».
Але це вже новітня історія, історія нашого покоління…
