Коментарі із Facebook замість анотації:
Валерія Бурлакова:
… Це просто мій щоденник, насправді. Перший запис – шахта Бутівка, вечір 30.01.2015 – день, коли загинув Морячок. Далі – записи з тієї ж Бутівки, з моргу, звідки я його забирала як “сослужівєц”, зі шпиталів, з Франківщини і знову з Донеччини… Про кохання, про смерть, про війну, про людей. Про те, як це – цілувати найдорожчу людину, коли вона вже не дихає і про те, навіщо воювати якщо тебе відверто зливають. Про те, яким буває небо над Донецьком о п’ятій ранку і про розмови з військовими психологами. Про дружбу. Про те, як один боєць тягне іншого за шкірку темними коридорами закинутої шахти, пиздить і майже шепоче: “…Морячок загинув, зате ти, курва, живий…”. Про країну, в якій нібито немає війни. Та про все…
Усі кошти від продажу підуть на допомогу пораненим бійцям АТО. Дякую за це видавництву “Темпора” і всім-всім-всім причетним, особливо Krapyvenko Dmytro.
Дмитро Крапивенко:
На правах офіційного повідомлення. Lera Burlakova “Життя P.S.” від завтрашнього дня продається у столичній мережі книгарень “Є”. У регоінальній мережі буде за кілька днів. Книжку також можна придбати у видавництві “Темпора” та(важливо для тих, хто не має доступу до книгарень!) в інтернет-магазині книгарні Є. Кошти з продажу підуть на допомогу пораненим бійцям. На правах неофіційного повідомлення.
Що таке Лєрина книга – це потрясіння і переживання людини, бійця, жінки – такої сили, як сказав би Борис Гребенщіков “где любое реле сгорает на раз”, це шматок серця, вирваний з грудей, і перевтілений у маленьку зелену книжечку, в якій віриш кожній літері, бо відчуваєш свинцову важкість її правдивості. Згодні чи не згодні з моїми оцінками – придбайте і прочитайте, книга варта вашої уваги. Повірте.
Марія Старожицька:
Дуже довго читала цю маленьку книгу, бо було боляче. Лєра Lera Burlakova писала її, аби поділитися з кожним з нас. Не страшним, невимовним болем, коли загинув її коханий Морячок, а щастям, що воно таки трапилося в них, справжнє кохання на війні, на передку, коли він – сапер, а вона – гранатометник, а обоє – нерозлучні, нерозривні… До тієї розтяжки… Нічого досі не було про війну чеснішого та сильнішого, перевірте самі, шукайте в книжкових магазинах, автор поки воює. А я все згадую свою першу зустріч з письменницею, чотирирічною, у блідо-рожевому кримпленовому пальтечку та капорі, величезні очі, лялька-лялькою… Десь незадовго до набуття Україною незалежності, яку вона тепер захищає зі зброєю, а ми тільки ото гортаємо сторінки…
Улюблений сайт літературної критики
