Павел Мандис – Про орієнтири у світі книг, премію Magnesia Litera й місто літератури

5 квітня з восьмої години вечора (у прайм-тайм!) на чеському телебаченні в прямому ефірі транслювали церемонію нагородження однієї з найпрестижніших чеських літературних премій Magnesia Litera. Її основне завдання – «пропагувати якісну літературу» – прочитаєте ви, зайшовши на офіційну сторінку. Тут же можна побачити і книжки-претендентів у таких номінаціях: книжка року, проза, поезія, література факту (документалістика), перекладна книга, видавничий проект, книга для дітей, відкриття року; окремо вручаються також нагорода блогерам і читацька премія.

До вашої уваги – розмова з Павелом Мандисом (нар. 1972 р.) – засновником і організатором премії Magnesia Litera, чеським літературним критиком, оглядачем, автором книг (зокрема і книги «Прага місто літератури»).

–    Ви навчалися на спеціальності «масові медіа, культура і література», працюєте переважно з літературою. Наскільки, на вашу думку, сучасна чеська література є масовою? Що означає книга для звичайного чеха?
–    Сказавши чесно, сучасна чеська література є масовою лише в дуже рідкісних випадках. У невеликій країні це й не може бути інакше. Ніхто не хоче, щоб повторилися часи реального соціалізму, коли книги замінювали брехливе телебачення й періодику. Водночас статистика свідчить, що чехи належать до найсумлінніших читачів у світі. Книжковий ринок страждає від перевиробництва, щороку в нас виходить понад 15 тисяч нових видань, до того ж дуже мало з них стають для видавця прибутковими.

–    Однією з головних ваших діяльностей є організація премії Magnesia Litera. Як виникла ідея створити таку премію? Як усе почалося? Як вам вдалося зробити з неї одну з найважливіших чеських літературних премій?
–    Ми виходили з того, що в інших країнах такі премії діють і допомагають якісним книгам, щоб читачі їх помітили. Від самого початку ми хотіли, щоб і в нас з’явилася впливова премія з великим розголосом, від самого початку ми мали саме таке її бачення. Тож важливо було спочатку об’єднати різні спілки й організації книжної галузі, щоб вони співпрацювали над виникненням такої нагороди, потім переконати Чеське телебачення, що треба показувати церемонію нагородження і так поширювати її серед широкого загалу, і нарешті знайти спонсорів, які за це все заплатять. Дивом було те, що це все вдалося зробити, ще більшим дивом є те, що це вдалося втримати, особливо впродовж перших п’яти років.

–    Премія Magnesia Litera – доволі комерційна, книжки її лауреатів краще продаються, потрапляють за кордон у вигляді перекладів. Як вам вдається мати вплив на читачів-покупців? Кого з лауреатів минулих років ви порадили б перекласти українською?
–    За сучасного перевиробництва і зникнення літературних рубрик у медіа літературні премії стають тими точками відліку, завдяки яким читачі можуть дізнаватися про авторів, про яких інакше б нічого не знали. Нам також не все вдалося відразу, кілька років знадобилося, аби чеські читачі звикли, тепер однак премія за кращу книжку року і премії в деяких номінаціях слугують надійним орієнтиром. Лауреатів я порадив би усіх… Але гаразд: соціальні оповідання Яна Балабана «Ми вже йдемо» (прим. – українською перекладено збірку оповідань «Ми ще тут») і роман «Запитай у тата»; викриття гірких родинних стосунків у триптиху оповідань Петри Соукупової «Зникнути»; фантастичний горор-детектив Петра Станчіка «Млин для мумій» і романи Мартіна Ришавого «Дороги в Сибір» і «Врач» про минуле і сучасне Росії. Дітям обов’язково сподобаються «Непарноїди» Павела Шрута, які незабаром з’являться і у форматі мультика.

–    За кілька місяців до нагородження стають відомими імена претендентів. Які події відбуваються за їх участі? Чи багато людей їх відвідує? Чи мають вони вплив на результати конкурсу?
–    Нашим завданням як організаторів є, окрім забезпечення гідної й цікавої церемонії нагородження, також і щонайбільша підтримка книг-номінантів. Ми організовуємо авторські читання, знімаємо з авторами сюжети для Чеського телебачення та робимо бук-трейлери (цьогорічні можна переглянути тут). Впливати на результат конкурсу ці події не повинні, судді мають визначитися на основі власних вражень від читання та естетичних критеріїв.

–    Існує також Magnesia Блог року. На вашу думку, блог – це також література? Як узагалі інтернет впливає на сучасний чеський книжковий ринок і книги як артефакти?
–    Не кожен блог – це література, але в чеській мережі знайдуться тексти, дуже близькі до літератури. Їх ми й хочемо оцінити. Загалом вплив Інтернету на чеський книжковий ринок важливий насамперед для он-лайн продажів, на творчість він якогось важливого впливу не має.

–    У номінації «проза» серед претендентів був, наприклад, роман Давіда Забранського, про який ви написали доволі критичну рецензію. Ви часто працюєте як літературний критик. Яка функція, на вашу думку, критики? Що має чи не має бути в хорошій критичній статті?
–    Як критик я можу виступати весь рік, коли ж названо номінантів і поки не оголошено переможців, я є швидше рекламним агентом для книг-номінантів. Раніше роль провідника у літературному світі виконувала саме літературна критика, але вона поступово зникає з медій. Ми намагаємося її зберегти в інтернеті в часописі iLiteratura, але коли вийде добра рецензія в якомусь класичному виданні, це завжди має більшу вагу. Відповідь на останнє питання може бути на цілу книгу, але якщо коротко: критик повинен мати чіткий погляд на книгу, вміти його зрозуміло формулювати і переконливо захищати.

–    Ви є автором книги «Прага місто літератури». Чому саме ви? Ви самі вигадували концепцію цієї книги чи були якісь побажання видавця? Якою є структура книги?
–    Книга «Прага місто літератури» мала слугувати насамперед супроводом для заявки на звання Креативне місто літератури ЮНЕСКО. Це така собі компілятивна робота про літературну історію та сучасність Праги, про те, чим її література й словесна культура унікальні. Це міг робити і не літературознавець чи історик, досить було такого журналіста, як я, йшлося про те, аби велику кількість інформації якось об’єднати в єдине наочне й читабельне ціле.

–     Чи складно було скласти карту літературної Праги? Де вирує літературне життя зараз?
–    Складовою всього проекту є справжня літературна карта Праги (доступна тут), але над її створенням я особисто не працював. Літературне життя рухливе: традиційно найбільше всього відбувається в центрі Праги, насамперед у «кав’ярній» частині навколо Національного театру. Але багата на події і «гіпстерська» вулиця Кримська, де два роки тому відкрила свій бар і письменниця Петра Гулова.

–    Львів також отримав звання міста літератури ЮНЕСКО, тож готується книга про літературне життя цього міста. Чи можете ви поділитися якимось власним досвідом? Що там має бути? А що б ви сьогодні зробили інакше?
–    Я знову б зосередився на тому, що в літературі Львова специфічне: зіткнення різних мовних й етнічних впливів (український, польський, єврейський, російський), драматична історія, боротьба за свободу слова. Звісно, чимось це буде схоже, а чимось – зовсім відрізнятиметься від літературної історії Праги.

Розмовляла Ірина Забіяка

Результати цьогорічного конкурсу Magnesia Litera є такими.

У номінації «Книга року» перемогла відома письменниця і літературознавець Даніела Годрова з романом «Звивисті речення» (Točité věty). Годрова – одна з тих, кого несміливо називають представниками чеського постмодернізму. Її проза насичена інтертекстами, мовними іграми та тонкими натяками на вічне. Новий роман поєднує в собі біографічну розповідь про життя двох відомих жінок – Богуміли Ґреґорової, поетеси та  перекладачки, і Андріени Шімотової, художниці, – автобіографічні мотиви та вигадані, навіть фантазійні елементи. Романи Годрової утворюють певну мережу, в якій персонажі, сюжети, думки сплітаються, витворюючи своєрідне мереживо чи «звивисті речення». Письменниця є також лауреаткою Державної премії з літератури (2011).

Цікаво, що цей роман номінувався також у категорії «Проза», але там перемогу здобула молода авторка Анна Болава та її роман «У темряву» (Do tmy). Це історія самотньої і хворої жінки, яка своє життя присвятила збиранню і вивченню лікарських рослин. Основа сюжету – це план збору рослин, він рухається вперед повільно, але за позірним спокоєм – велика буря людського життя. Частина роману була запропонована мережею Чеських центрів для перекладу на Перекладацькому конкурсі імені Зузани Рот, тому можна сподіватися на вихід книжки українською найближчим часом.

Третя збірка Ладіслава Зедніка «Місто суцільний камінь» (Město jeden kámen) стала переможцем у номінації «Поезія». Автор збірки, палеонтолог, веде читачів углиб – до попередніх шарів землі і закам’янілих епох. Зеднік переконує, що «необхідно прокопатися – не знати куди, заглиблюватися і заглиблюватися. В мізків, у думок потрібну нішу». Він поєднує життя і рух із повною непорушністю, вічністю, сталістю. Насичена спеціальними словами мова звучить однак легко, порушуючи закам’янілість традиційних кліше.

Дуже красива і незвичайна книжка перемогла в номінації «Література для дітей і молоді» – «Винахідарій» (Vynálezárium) Робіна Крала. Книга розповідає історії виникнення багатьох речей, без яких важко уявити сьогодення життя – наприклад, колесо чи швейна машинка. Але всі історії розказані у віршованій формі, щораз іншій – це балади, сонети, лімерики, газелі. У такий спосіб дітям відкривають відразу кілька таємниць – і про цікавинки життя, і про специфіку літературних форм. Особливої уваги заслуговує й оформлення книги, яке зробила Яна Грушкова.

У номінації «Література факту» перемогла книга «Усе заради дитини! Воєнне дитинство 1914-1918 років» (Vše pro dítě! Válečné dětství 1914-1918), авторами якої є Мілена Лендерова, Мартіна Галіржова, Томаш Їранек – викладачі університету в Пардубіце. Книга своєрідним способом згадує про Першу світову війну – збираючи свідчення про тих, чиє дитинство припадало саме на неї. Позбавлені батьків, які були на фронті, матеріально незабезпечені, неосвічені, перелякані і дезорієнтовані діти – такими історіями наповнена ця книжка.

Завжди красиві книги у номінації «Видавнича діяльність», цього року в ній перемогла також соціально важлива книга «Інтимність» (Intimita). Це складний літературно-фотографічний проект про шістьох жінок, кожна з яких стикалася в житті з важким періодом – хвороба на рак, домашнє насильство, проституція, депресія тощо. Авторки книги – письменниця Барбора Баронова і фотографиня Діта Пепе – намагалися показати, що попри  детабуйованість цих тем у суспільстві, кожне особисте переживання таких незвичних ситуацій – травматичне і болюче. Робота над книгою тривала три роки, вона має 342 сторінки тексту та 200 сторінок фотографій.

Найкращою перекладною книгою стала «Піщана гора» польської письменниці Йоанни Батор у перекладі Івети Мікешової. Цікаво, що українською мовою цей роман також побачив світ у 2015 році у видавництві «Астролябія» (перекладач – Наталка Сняданко).

Книгою-відкриттям було названо «Жінок на роздоріжжі» (Ženy na rozcestí) Бланки Єдлічкової – дослідниці-історика, яка вивчала долі різних жінок-театралок у часи німецького протекторату. В цій номінації також було висунуто книгу «Осип прямує на південь» молодої поетки Марії Ільяшенко, яка завітає до Києва в травні.

У номінації «Блог року» переміг Томаш Прінц, який розповідає про мешканців Праги (у форматі фото+коротка історія) у своєму блозі http://humansofprague.ihned.cz/.

Нагороду від глядачів отримала збірка фейлетонів акторки Ані Ґайслерової «P.S.», які спочатку виходили як колонка в журналі «ELLE».

Якщо керуватися результатами Magnesia Litera, то серед основних цьогорічних тенденцій чеської літератури можна назвати – домінування авторок-жінок і героїнь-жінок, увага до соціальної проблематики, зокрема до маргінальних питань, інтерес до літератури, яка тісно пов’язана з реальністю (спогади, репортажі, історичні нариси, точні факти). Література ніби намагається зафіксувати час – минулий чи сучасний, і читач – принаймні професійний – безумовно, поціновує це її прагнення.