Старе вбрання імператора
- 11 Кві 2016 15:44
- 2,207
- Коментарів
Час від часу хтось має казати, що імператор голий — попри більшість, яка вихвалює його новий одяг. Саме імператор — у російському перекладі казки Андерсена його «понизили в звании» або з цензурних міркувань, або через те, що до кінця XIX ст. данця перекладали з шведських, німецьких і французьких версій (утім, Лев Толстой, один із перших, хто переклав «Нове вбрання», пізніше згадував про «царя»). «Короля» переважно бачимо і в українських перекладачів, хоча Михайло Старицький ужив того ж таки «царя».
Про це власне йдеться: час від часу хтось викриває чергового видавця, що продає український переклад, зроблений не з оригіналу, а з російського перекладу. Це вбрання вже не нове і деякі перші особи видавничої справи хизуватися в ньому звикли. Про них писати не було б сенсу.
Але не про Анетту Антоненко. Пані Антоненко здається мені людиною принципів. Вона принципово друкує прозу «високої полиці», не довіряє російським перекладам і не хоче мати з ними справи. Останнє я дізнався з її відповіді, коли надіслав на імейл аналіз тексту Ярослава Губарева, що на її замовлення працює над «Часом зірки».
Це фінальний роман дуже відомого в Бразилії автора — Кларісі Ліспектор (1920–1977), що народилася в батьків-євреїв на Вінниччині. Пам’ятаю, як захоплено говорив про неї поет Рікарду Доменек, коли Meridian Czernowitz привіз його до Харкова. Видання її українською було б насправді подією, якби не одне «але»: перекладає пан Губарев із російського перекладу Єлєни Бєлякової, сліпо повторюючи за нею і порушуючи її авторські права. Переклад Бєлякової будь-хто може знайти в мережі безкоштовно. Хай навіть це піратство, але права читачів теж чогось варті. Вони не повинні платити за переклад із доступного й зрозумілого всім тексту.
На сайті видавництва зазначено, що «Час зірки» можна буде придбати на «Книжковому Арсеналі», за два тижні. Там само викладено уривок тексту Губарева — він спонукав мене до порівняння, про яке я повідомив пані Антоненко 16 лютого. Отримав казкову відповідь: «Будемо шліфувати» (пізніше іншу: мої зауваги щодо використання «фрагментів» російського перекладу Губаревим почуто).
23 березня «Літературна Україна» опублікувала уривок з іншого місця «Часу зірки», де я побачив ті самі ознаки перекладу з тексту Бєлякової. Ще раніше початкові розділи книжки надрукував часопис «Кур’єр Кривбасу» (№ 311–313).
Отже, «какие наши доказательства»? Наведу кілька уривків Ліспектор, Бєлякової й Губарева. Португальською не всі читають, тому додам ще англійський переклад Джованні Понтьєро. Наголошую: порівнюю все, з оригіналом включно.
(уривок у «Кур’єру Кривбасу», с. 32)
1. Автор двічі змушує оповідача визнати — одним і тим самим реченням, лише підсиливши в першому випадку словом tão («до такої міри»), — що історія його проста:
…pudor por vos estar invadindo com tal narrativa tão exterior e explícita.
História exterior e explícita, sim, mas que contém segredos…
Англійською те ж саме, хіба що перекладач додає в другому випадку «безсумнівно»:
…ashamed at pouncing on you with a narrative that is so open and explicit.
A story that is patently open and explicit yet holds certain secrets…
Російський переклад обох місць відрізняється, до того ж у другому випадку додано «це так»:
«…навязываю вам это повествование, такое поверхностное и простое».
«История незамысловатая, без подтекста, это так, но у нее есть свои секреты…»
Український текст повторює російський:
«…нав’язую вам цю повість, таку поверхневу і просту».
«Історія нехитра, без підтексту, це так, але вона має свої секрети…»
(с. 33)
2. Автор пише, що дівчина, продавши власне тіло, замість сандвічу з вареною ковбасою добре повечеряє:
…moças que vendem o corpo, única posse real, em troca de um bom jantar em vez de um sanduíche de mortadela.
Англійською те ж саме, але додано слово «звичайний» перед «сандвічем»:
…girls who sell their bodies, their only real possession, in exchange for a good dinner rather than the usual mortadella sandwich.
Російською це протиставлення втрачено — вона чи то пообідає, чи то сандвіча з’їсть:
«…девушки, которые продают свое тело, единственное, чем они владеют, за хороший обед или просто за бутерброд с колбасой».
Український текст повторює російський, лише помилкове «обід» замінено на «вечерю»:
«…дівчата, які продають своє тіло, єдине, що вони мають, за гарну вечерю або просто за сандвіч з ковбасою».
(с. 34)
3. Автор пише про типову рису бразильської вимови: додавати «і» між двома приголосними (вимовляючи, наприклад, absurdo як abissurdo):
…a palavra “designar” de modo como em língua falada diria: “desiguinar”.
Англійською те ж саме, хіба що перекладач не зважає на можливість прочитати слово з -дж- замість -ґ-:
…the word ‘designate’ became ‘desiginate’, for that is how she herself would have pronounced it.
Російською передано спрощено — в автора «вимовила б», що натякає на невживання такого слова дівчиною з трьома класами освіти:
«…слово «назначать» писала так, как произносила: «назыначать».
Український текст повторює російський, але в «призначати», Губарев — через незнання, мабуть — додає «и» ще й між «п» і «р» (сполучення, де це правило не діє), хоча будь-хто може пересвідчитися на сайті Forvo, що в слові prognose, наприклад, бразильці додають «і» лише до сполучення «ґн»:
«…слово «призначити» писала так, як вимовляла — «пиризиначити».
4. (с. 52)
Автор зазначає, що спілкувалися закохані рідко та про їжу:
As poucas conversas entre os namorados versavam sobre farinha, carne-de-sol, carne-seca, rapadura, melado.
Англійською те ж саме, але емоційно підсилено, перед переліком страв додано «виключно»:
On the rare occasion when the couple actually held a conversation, they invariably discussed food: flour, salted beef, dried meat, brown sugar and molasses.
Російською слова «рападура» й «меладу» прокоментовані, хоча можна було й перекласти, чомусь не перекладена «фаріня» (звичайна мука́, не більше) і викинуто згадку про схожий на бастурму продукт (іспанською — charqui, англійською — jerky, хоча Понтьєро такого слова не вживає):
«Редкие разговоры влюбленных касались фариньи, вяленого мяса, рападуры и меладо».
Український текст повторює російський, з примітками в тих же місцях, хоча відредагованими — але перекладач вигадує примітку й для «фаріньї»: «просмажене борошно» (у авторитетних бразильських словниках Уайса та Аулете я такого значення не знайшов):
«Нечасті розмови закоханих стосувалися фаріньї, в’яленого м’яса, рападури і меладо».
5. (с. 55)
Макабея або оповідач риторично запитує, чи слово «аристократія» не позначає, бува, «благодаті» («дару», «ласки», «милості») і відповідає: «Цілком можливо».
“Aristocracia” significaria por acaso uma graça concedida? Provavelmente.
Англійською те ж саме, лише «бува» («може», «припадком») передано словом «наприклад»:
Did the word aristocracy, for example, mean some grace that had been granted? Most likely.
Російською «аристократію» замінено «інтелігентністю», «благодать» — «освіченістю», «бува» викинуто. Надто мляве «можливо».
«Интеллигентность» значит образованность? Возможно».
Український текст повторює російський:
«Інтелігентність» означає освіченість? Можливо».
(уривок у «Літературній Україні»)
6. У діалозі Ґлорії з Макабеєю, що надто нафарбувалася, перша запитує «чувіху», чи не знавісніла вона, не збожеволіла, і порівнює з солдатською жінкою (шльондрою). Макабея ж присягається, що є цнотливою, не солдатською й не моряцькою:
— Você endoidou, criatura? Pintar-se como uma endemoniada? Você até parece mulher de soldado.
— Sou moça virgem! Não sou mulher de soldado e marinheiro.
Англійською бачимо вже «бойове розфарбування», а Ґлорія каже «тебе можуть сплутати з шльондрою» без згадки солдатів:
— Have you taken leave of your senses, girl? What are you up to, wearing all that war-paint? You could be mistaken for a tart.
— I’m a virgin! You won’t find me going out with soldiers or sailors.
Російською дуже скорочено. Нема звернення Ґлорії («чувіхо»), нема другого «збожеволіла» — риторичне запитання виглядає простим, — а відповідь Макабеї не містить «солдатів» і «моряків», та й «шлюху» перенесено вперед:
— Ты что, с ума сошла? Как ты накрасилась? Ты похожа на солдатскую шлюху.
— Я не шлюха, я честная девушка!
Український текст повторює російський:
— Ти що, з глузду з’їхала? Як ти нафарбувалась? Ти схожа на солдатську повію.
— Я не повія, я цнотлива дівчина.
7. Ґлорія попереджує Макабею, що колись пігулка прилипне до стінки її глотки і вона бігатиме, немов курка, якій розрубали навпіл шию:
Um dia a pílula te cola na parede da garganta que nem galinha de pescoço meio cortado, correndo por aí.
Англійською замість «пігулки» — «аспірин», нема слова «стінка», уточнено, що йдеться про офіс:
One of these days the aspirin will stick in your throat and you’ll be running around the office like a beheaded chicken.
Російською нема порівняння з куркою взагалі, пігулка не прилипне, а просто застрягне в глотці (як англійською), замість «колись» на початку — «дивись»:
«Смотри, застрянет таблетка в горле — и каюк».
Український текст повторює російський:
«Дивись, застрягне пігулка в горлі — і гаплик».
Прикладів можна було б навести більше — у короткому уривку, викладеному на сайті видавництва на початку року, я знайшов їх дев’ять. Перекласти «Час Зірки» важко, бо треба вжитися в авторський світ, виробити особливий стиль перекладного тексту. На це можуть піти роки — а хто їх дає в Україні? Видавці хочуть переклад за шість місяців, а краще – за три. Але це не виправдовує перекладу з російського перекладу чи навіть із кращого англійського.
До речі, з того ж числа «Кур’єру Кривбасу» про Губарева, станом на початок 2012 р. — студента 4-го курсу ДонНУ, можна дізнатися таке: «Перекладає з англійської, іспанської, португальської, італійської, польської, чеської, німецької, шведської, нідерландської, каталанської, данської мов» (с. 299–300). Фантастика.
А суддя хто?)))Якого ж лисого чорта ви лізете в перекладознавство? Ви в цьому визнаний профі, петраєте))) Докази де? http://nezboryma-naciya.org.ua/show.php?id=1048 …Літакцент зійшов на пси. Ви ще російський переклад Маркеса візьміть проаналізуйте. Там такого знайдете, що волосся дибки стане. Російські переклади грубі й далекі від оригіналів, про це знає кожен, хто вивчив хоч би англійську. Це перше. Друге. Якщо ви не маєте претензій до видавця ще НЕ виданої книжки, то не витрачайте запал всує (?) Який “король?..” Цей молодий хлопчина?.. Вам, дорослому дядьку, йому б особисто по пиці надавати і пояснити, раз ви профі. Але треба ж показати, ху із ху)), еге, ваш текст відгонить їддю і страшною самозакоханістю. І третє. Остаточна версія будь-якого тексту – це ще робота редактора. Не знали сь те?) Чого редактора не згадуєте? )))
Щоб читачі розуміли, пасквіль Романа Коваля, на який посилається ця неадекватна людина, складається з наступних пунктів: 1) Лунін схожий на семіта, 2) Лунін розмовляє російською, 3) Лунін справляє на всіх погане враження (серед інших, на Богдана Легоняка, який возив мене власним автом до двох можливих місць поховання Василя Чучупака та до Матвіївки, шукати курган, згаданий на початку “Холодного Яру”), 4) Горліс-Горський Луніна зарізав би.
Пасквіль став реакцією на мою статтю на Historians, де я наводжу приклади з прижиттєвих видань “Холодного Яру” (1935 р. кожний може подивитися на сайті ЦДВР), перекрученого видання Мироненка (на сайті Diasporiana) та дуже сильно перекрученого вже з версії Мироненка Ковалем (1-а версія на сайті “Українське життя в Севастополі”, потім він перекрутив ще). З посиланнями, номерами сторінок, все як годиться. Це перша з сімох статей моєї холодноярської серії (її мають надрукувати значно доповненою в іншому науковому часописі). Невдовзі, коли нарешті експерт-почеркознавець погляне, куди треба, з’явиться на Historians і восьма, де я викриваю чергову бздуру Коваля.
То ви краще б робили те, раз аж так напосілися – курганили й училися справляти свої потреби з нелихими враженнями. І не пересмикувати. Коваль створює власні клуби-проекти, як і кожен, хто вчитує історію. Чи ви той, хто шарить в історіософії))? Або хіба у вас найоб’єктивніше бачення? )) І припиніть, добродію, скрізь оцінкові судження вставляти і про адекват розумувати. Це якраз теж не ваша компетенція.
Знаєте, Вельмишановна пані Гапко, в Україні жив собі такий пан Табачник (“табачити” – штовхати човен шестом, а не “нарізувати тютюн” чи там “бігати за молодицями”). Так ось. пан Табачник-Рубльовський, будучи державним міністром України, свинячив саме в Україні, а чистив себе перед Лєніним тим, що, мовляв, то його приватна думка. Мораль і закон кажуть інше: “Власна думка – на кухні, особливо у тому випадку, якщо ви державний службовець, а не котигорошко з Телепеньок”. Дурне українське розуміння “свободи слова” вже не раз призводило до проблем і трагедій. У випадку з аргументами пана Луніна ( “луна” – слово українське, а по російськи “Отзвучина”) Ви, пані Гапко, рації не маєте. Авторські права перекладачів потрібно шанувати. І не красти. Пан Лунін пише про важливу проблему, яка реально існує.
Дякую авторові статті. Проблема актуальна і дошкульна. Варто про це частіше писати, варто виробити якісь механізми впливу.