«Золота булька» – найбільш очікувана номінація книжкового рейтингу «ЛітАкцент року». Вже вкотре нагадаю, що йдеться про відзнаку, яку журі премії вручає талановитому авторові за невдалу книгу, що не виправдала сподівань критиків та читачів. Обрати просто погану книгу дуже нескладно – таких щороку є багато в кожній літературі. Проте в «Золотій бульці» йдеться про невдалу книгу відомого письменника, книгу-розчарування, на яку очікували, яку хвалили, але при цьому вона виявилися зовсім не такою, яку намагається із себе вдавати.
«Золота булька» часто настільки очікувана й згодом обговорювана, що на її фоні тьмяніють переможці в інших номінаціях. Насамперед, мабуть, через відсутність традиції антипремій в українській літературі. Іншими словами, в нас прийнято здебільшого хвалити, а не критикувати. Тісне літературне й довколалітературне середовище в поєднанні з болісним сприйняттям негативної відзнаки самими письменниками (а надто – їх прихильниками) часто спричиняються до того, що чесність і відвертість стають причиною позалітературних конфліктів, зокрема й особистих. І такі конфлікти в українських реаліях можуть тривати роками. Але найбільша проблема у виборі переможця в номінації «Золота булька» – це те, що українські критики переважно не готові відстоювати власні критичні погляди на певну книгу чи явище, побоюючись, скажімо, впасти в немилість у тій чи іншій тусовці, прихильній до автора невдалої книги. Побоюючись, урешті, конфлікту.
Нагадаю, що згідно з правилами рейтингу «ЛітАкценту», на «Золоту бульку» книги номінують критики – автори сайту «ЛітАкцент». Для висунення на антипремію достатньо однієї пропозиції від одного критика. Висунення є анонімним для широкого загалу. З-поміж названих пропозицій, журі, як і в інших номінаціях, має обрати переможця. Цього року на «Золоту бульку» було висунуто такі книги: Володимир Даниленко «Грози над Туровцем», Анатолій Дністровий «Сніданок на снігу» і Сергій Жадан «Месопотамія».
І ситуація з вибором переможця стала заручником і віддзеркаленням стану не стільки літературного, скільки літературно-критичного процесу: «Бульки» «ЛітАкцент року – 2014» не обрав, оскільки жодне із запропонованих видань упродовж року не було належно розглянуто літературною критикою. Ні книгу Даниленка, ні Дністрового, ні Жадана за цілий рік не було критиковано не тільки на «ЛітАкценті», а у жодному іншому виданні. Я не зустрічала будь-де оприлюдненої вагомої аргументації щодо того, що названі книги хтось вважає невдалими.
Іншими словами, українські критики не спромоглися публічно назвати речі своїми іменами, зате спромоглися запропонувати їх для анти-відзначення «ЛітАкцентом». Розвитком ситуації, що склалася, може бути тільки черговий довколалітературний скандал, яких останнім часом було більше ніж удосталь і які, на жаль, не здатні перерости в конструктивну розмову.
Тому цього року «ЛітАкцент», щоб не примножувати досвіду сварок і з’ясувань стосунків у літературі, запропонував закцентувати увагу на хороших номінаціях. І побажати всім терпіння, розуміння, вдумливості, самокритики й чесності: перед собою та іншими.
Я дуже хочу вірити, що з часом, а найкраще – вже цього, 2015 року, і літературна критика, і красне письменство в Україні зростуть якісно, і під час наступного нагородження ми назвемо переможців у кожній номінації, зокрема й у номінації «Золота булька».
Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у пресі й книжкових видавництвах. Від 2012 р. - головна редакторка сайту "ЛітАкцент"
