Поет 69-річний Василь Голобородько два місяці тому переїхав з Луганська до Києва. Узяв із собою найнеобхідніші речі. Удома залишив основну роботу – свої дослідження українських казок.
– Я їх тільки з підвіконня забрав і заховав, щоб не розсипалися, якщо бомбитимуть, і щоб їх не вкрали.
Давно працюєте над казками?
– Останні 18 років. Незавершені привіз із собою. Бо запишу, а завершувати ніколи, основна моя робота – казки. Їх дуже багато варіантів, але вже бачу Шукаю принцип, за яким сюжети об’єднуються. У мене на кожен окремий сюжет папка. Я набирав казки, роздруковував на принтері, коментарі писав від руки. Дві з половиною тисячі сторінок текстів – у мене на флешці є. А коментарі – тільки в паперах, що там лишилися. Їх не набирав – щось змінюється в процесі, щось застаріває, додається. Син пропонував: сідай скануй, сканер є. Так це рік треба нічого не робити, тільки це.
Читати тут:
“Телесик символізує дівочу незайманість”, – Василь Голобородько досліджує казки (Gazeta.ua)
Улюблений сайт літературної критики
