Софія Андрухович: “Я планувала писати лаконічні описові тексти, які відображали би строкатість і хаос психології радянської людини. Лаконічними тексти не виходили, до того ж, перетворювалися на оповідання, якісь такі гуморески, а тоді і в цій формі стало тісно: вималювалось уже кілька сюжетних ліній і об’ємних персонажів.
Тож я почала думати про роман і навіть придумала його назву – “Книга речей і життя”. Тепер мені хотілося за допомогою предметів розповісти життєві історії кількох поколінь – дуже амбітний і не новий задум. Я написала кілька чималих шматків, але зрозуміла, що не готова до настільки обширного дослідження історії: йшлося про докладне вивчення усього 20 століття”.
Читати тут:
Софія Андрухович: Я ніколи не напишу досконалої книжки. Але я писатиму (INSIDER).
Улюблений сайт літературної критики
