Сьогодні виповнюється 120 років із дня народження Володимира Маяковського – творця новаторської поетичної системи, яка багато в чому визначила розвиток як радянської, так і світової поезії.
Маяковський народився 19 липня 1893 року в селі Багдаді Кутаїської губернії Росії (Грузія). З 1902 року навчався в гімназії в Кутаїсі, потім у Москві, куди в 1906 році після смерті батька переїхав разом із матір’ю і двома сестрами.
У 1908 році був відрахований з гімназії за несплату грошей за навчання. У 1908 році, захопившись ідеями соціал-демократії, Маяковський вступив у Російську соціал-демократичну робітничу партію, брав участь у підпільній роботі. Був заарештований тричі, 11 місяців провів в одиночній камері Бутирської в’язниці, звідки був звільнений у січні 1910 року на поруки матері, після чого вийшов з партії. Саме у в’язниці почав писати вірші.
У 1911 році вступив у Московське училище живопису, скульптури й архітектури. У 1912 році опублікував перший вірш «Ніч» у футуристичній збірці «Ляпас суспільному смаку». Брав участь у художніх виставках сучасного мистецтва, виступав із читанням своїх віршів.
У 1913 році вийшов його перший збірник «Я» (цикл містив чотири вірші). У грудні 1913 року в петербурзькому театрі «Луна-парк» поставили трагедію Маяковського «Володимир Маяковський», в якій поет зіграв головну роль.
У 1914-1915 роках написав поему «Хмара у штанях» («Облако в штанах»). У 1915-1917 роках проходив військову службу в Петрограді в тиловій Військово-автомобільній школі.
У день Жовтневої революції Маяковський був у Смольному, де розташовувався ЦК РСДРП (б) і штаб повстання. Він був серед перших діячів культури і мистецтва, хто відгукнувся на заклик радянської влади – брав участь у перших нарадах та зборах представників культури.
У період 1917-1918 років написав і опублікував «Наш марш», «Ода революції». Поставив п’єсу «Містерія-буф».
У 1918 році Маяковський експериментує в кіно в ролі сценариста, режисера й актора (всього знято три фільми). Пізніше Маяковський писав кіносценарії, частина яких була реалізована. 17 грудня 1918 р. уперше прочитав зі сцени Матроського театру вірші «Лівий марш (Матросам)». У березні 1919 року переїхав до Москви, де став працювати у Російському телеграфному агентстві – оформлював як поет і художник агітаційно-сатиричні плакати.
З 1922 по 1925 Маяковський очолював літературну групу ЛЕФ (Лівий фронт мистецтв), пізніше – РЕФ (Революційний фронт мистецтв).
У 1922-1926 роках активно співпрацював із газетою «Известия», в 1926-1929 роках – із «Комсомольською правдою». Друкувався в журналах «Новый мир», «Молодая гвардия», «Огонёк», «Крокодил», «Красная нива».
У 1920-х Маяковський працює над рекламою і дизайном упаковки – трест «Моссельпром», «Резинотреста», ГУМ. За ці роботи в 1925 році удостоєний срібної медалі і диплома Виставки декоративно-прикладного мистецтва в Парижі.
У рік смерті Володимира Леніна (1924) Маяковський створив поему «Володимир Ілліч Ленін». У 1925 році поет вирушив у тривалу закордонну подорож – відвідав Кубу, Мексику, впродовж трьох місяців виступав у різних містах США з читанням віршів і доповідей. По враженнях від подорожі написав збірку віршів «Іспанія. – Океан. – Гавана. – Мексика. – Америка» і нарис «Моє відкриття Америки».
У 1925-1928 роках Маяковський багато їздив Радянським Союзом, виступав у найрізноманітніших аудиторіях. Тільки в 1927 році він виступив, окрім Москви та Ленінграда, в 40 містах. У ці роки поет опублікував «Товаришеві Нетте, пароплаву і людині», «По містах Союзу», поему «Добре!», «Розповідь ливарника Івана Козирєва …».
У кінці 1920-х років поет знову звернувся до драматургії. Для театру Всеволода Мейєрхольда були написані п’єси «Клоп» і «Баня».
У лютому 1930 р. відкрилася виставка «20 років роботи Маяковського». Її проігнорували і партійне керівництво, і колеги. Відчуження і громадське цькування зростали разом з особистою драмою поета.
14 квітня 1930 р. у своїй робочій кімнаті в Луб’янському проїзді Володимир Маяковський пострілом із револьвера наклав на себе руки. Поета поховали на Новому Донському цвинтарі, в травні 1952 р. його прах було перепоховано на Новодівочому.
За матеріалами: Голос Столиці, з посиланням на РИА Новости
Улюблений сайт літературної критики
