Тих, хто візьметься за читання «Несподіваної вакансії» Джоан Ролінг, варто попередити: це добре написаний товстий соціально-психологічний роман, витриманий у традиціях класичної британської літератури. Але не більше. Його цілком можна порівнювати із «Ярмаркою суєти» Теккерея або з «Мідлмарчем» Джордж Еліот, або із «Замком Броуді» Кроніна. Проте ця книжка не здатна дати таку насолоду, як письмо Фаулза або Мердок. Утім, авторка і не замахується на такий результат. Її завдання, з-поміж інших, – завоювати якнайширшу читацьку аудиторію, а не здобути визнання інтелектуалів. І Джоан Ролінг майстерно його розв’язує. «Несподівана вакансія» – досконало сконструйований текст, у якому немає зайвих епізодів, тупикових сюжетних відгалужень, а кожен персонаж виконує певну покладену саме на нього функцію. А наголос на морально-етичній проблематиці надає твору соціального звучання, і, як наслідок, актуальності.
У «Несподіваній вакансії» зображено події із життя мешканців невеличкого англійського містечка Пегфорд. Відправною точкою стає смерть Барі Фербразера — чи не єдиного однозначно позитивного героя твору, борця за рівні можливості для еліти (корінних пегфордців) та жителів люмпенізованого мікрорайону Поля. (Ним, здається, задоволені всі, окрім власної дружини). Товариський у приватному житті та активний у громадському просторі, Барі виявляється незамінним для багатьох членів невеличкої містечкової спільноти; їм складно без нього жити. Будь-яка замкнена система потерпає від втрати кожного елемента. Фербразера необхідно замінити, інакше все розвалиться як картковий будиночок. Розігрується драма з малої кількістю учасників та ще меншою – спостерігачів, внаслідок чого переживання гіперболізовані, давні конфлікти загострюються до краю, а скелети випадають із шаф раптово і зі страшним гуркотом. Передвиборча боротьба за вільне місце в міському самоуправлінні стає одним із віддзеркалень неуникних зсувів у соціумі.
Те, яку роль у цьому всьому відіграють підлітки, дає підстави називати саме цей прошарок читацької аудиторії одним із основних адресатів роману Джоан Ролінг. Пубертатна неврівноваженість виривається із все ще слабких обручів вікторіанської моралі, і діти безсердечно цькують не лише одне одного, а й власних батьків та їхніх друзів, використовуючи для цього, наприклад, інтернет: на місцевому форумі з’являються компрометуючі повідомлення про громадян, а модераторка, літня жінка, не вміє заблокувати акаунт зловмисника. Статеве дозрівання, стосунки з ровесниками, проблеми батьків і дітей – авторка описує чорно-білий тінейджерський світ переконливо і детально. Чи повинні усі діти із бідних районів мати змогу вчитися із школярами з заможних родин, незалежно від рівня знань та поведінки, лише тому, що в такий спосіб отримують шанс побачити краще життя, ніж середовище наркоманів і сутенерів? Як ставитися до представників інших релігій та рас, а також до приїжджих із інших міст? Що робити, коли батько, якого ти ненавидиш, психічно хворий, а потім виявляється, що він і не твій батько? Як подолати терор із боку однокласників? Здається, підліткові проблеми однакові в усьому світі. Втім, «Несподівана вакансія» демонструє те саме стосовно дорослих: нелюбов невісток і свекрух, криза середнього віку, нестача сексу в сімейних пар, прагнення самореалізації впродовж усього життя, складні стосунки з власними дітьми і кращі – з чужими… Просто в юному віці скелетів у шафі ще не так багато.
Чи можна радити цей роман як наочний засіб для порозуміння між поколіннями: адже тут яскраво описано, що й дорослі, і діти – усі вони теж люди? У кожному разі, нічому поганому книжка точно не навчить, адже авторка пропагує систему цінностей, що вже почала ставати традиційною: не варто ділити довколишніх на добрих і поганих, бо не існує ні тих, ні інших; в кожному є щось хороше, варто лише вперто шукати; треба бути толерантними до інших рас, релігій, класів, бо всі люди рівні; і так далі. Чи стали мешканці Пегфорда кращими людьми, ніж до пережитих подій? Навряд. Хіба що дехто із них змінився рівно настільки, наскільки здатен змінити свідомість емоційний епізод.
У творі Джоан Ролінг достатньо дитячих і дорослих сліз, зрад, переживань і дрібних перемог над собою, щоб про нього говорили. Виклад – достатньо доступний, щоб його багато хто прочитав, форма – досить добра, щоб не провокувати критиків. Це не та книжка, яку визнають шедевром або купуватимуть для окраси етажерки, та й до вищого ешелону історії літератури вона не увійде. Втім, як і годиться добре написаному соціально-психологічному роману, «Несподівана вакансія» цілком здатна втриматися на ринку роками – саме через привабливість для «широкого кола», кількісно найбільшої читацької групи.
