Усі прижиттєві книжки Шевченка мали по декілька факсимільних перевидань. Чотири рази перевидавали «Кобзар» 1840 року, тричі «Новые стихотворения Пушкина и Шавченки» (іще два рази текст зрепродуковано перенабором), двічі «Кобзар» 1860 року. І лише «Гайдамаки» – одна з найзнаковіших для української літератури і, з огляду на гостре потрактування у поемі міжнаціональної різанини, найконтроверсійніших книжок – досі не мала факсимільного відтворення. (Хоча «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» теж містить книжку «Гайдамаки», об’єднану під одною обкладинкою із другим виданням «Кобзаря».) Видання у трьох книгах, що його видавництво «Критика» підготувало спільно з Інститутом Критики та Інститутом джерелознавства НТШ-А за підтримки Наукового товариства ім. Шевченка в Америці у рамках Ювілейного проєкту на вшанування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, покликане заповнити цю прогалину. Факсимільне відтворення «Гайдамаків» дублює першодрук із граничною точністю: кількість сторінок, їх розмір, ґатунок паперу і, найважливіше, текст. Зініціювали факсимільне видання Григорій Грабович і Олесь Федорук, які написали також ґрунтовні студії, що разом із факсиміле становлять своєрідний триптих. Монографія проф. Грабовича «Шевченкові “Гайдамаки”: Поема і критика» комплексно досліджує рецепцію твору і відтак форму, зміст і контексти самої поеми. Дослідження рецепції проведено у зворотній хронології: від сучасної, найновішої критики, яка через повторювання і нашаровування загальних та іконописних місць стає щораз схематичнішою, до найранішої, яка через свою безпосередність і «наївність» часто виказує якщо не більшу проникливість у самий текст, то бодай чутливість до його проблематики. У XIX столітті ця рецепція характерно відбувається у ключах російської, польської та української критики, висвітлюючи паралельне і взаємопов’язане осмислювання/оспорювання і Шевченкової поеми, і Шевченка та його значення, і, врешті, цілої української справи. Дослідження самої поеми починається від її поетики (форми та динаміки), впливів і контекстів, осмислення моментів епічности й героїчности, переходить до її прагматики – що зосереджується передусім на деконструкції її історичности та на моменті колективної пам’яті й колективної ідентичности, і завершується аналізом символічного пласту поеми й простеженням того, як «Гайдамаки» стають пунктом відліку у формуванні Шевченка як національного поета. У третій книжці опубліковано критичний текст поеми, що його підготував і відкоментував Олесь Федорук. У всіх виданнях Шевченкових творів поему друкують за редакцією кінця 1850-х років, яка істотно відрізняється від першої редакції, тому ця первісна версія є малознаною. Критично вивірений текст містить низку ориґінальних спостережень, які залишалися поза увагою шевченкознавців-текстологів. До книжки ввійшли також ряд цікавих ілюстрацій і Федорукове дослідження «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: Історія книжки», базоване на обсяжному джерельному матеріялі, подекуди введеному в науковий обіг уперше.
Улюблений сайт літературної критики
