Микола Зеров. Вибране
- 10 Кві 2012 09:00
- 1,680
- Коментарів
Микола Зеров. Вибране. – К.: Український письменник, 2011. – 712 с. (Серія «Ad fontes»)
Микола Зеров. Вибране. – К.: Український письменник, 2011. – 712 с. (Серія «Ad fontes»)
Поет Микола Зеров – із того дивного українського цвіту, що не осів у ярах сталінських сандормохів, а розлетівся світом як одчайне українське світло, як пам’ять національної незнищенності.
Пречудовий стиліст, творець вишуканого сонетарію, неокласик світових обширів, перший із «грона п’ятірного», безутомний відкривач чистих джерел літератури: ця його ідея – ad fontes/до джерел – в однойменній книжковій серії видавництва «Український письменник».
Ура. Нарешті!
Нове видання поезій Зерова – це чудово! Сподіваюся – із розлогим коментарем до кожного вірша. Для шанувальників української поезії – безумовне свято!
Але… Ну що це за обкладинка! Чому такий похмурий “злиденний” колір?
Нагадав “кольорову гаму” рекламної кампанії Арсенія Яценюка на останніх президентських виборах, яку відома київська журналістка Тетяна Коробова влучно охрестила як колір “цвета кáкі”!
Да, палітурка “оставляєт желать…” Можна ж було щось із Нарбута принаймні взяти. Він же й “Антологію” Зерова ілюстрував. Ну шо за обмежений підхід?…
Коли у нас начаться писати людською мовою? Ніяк не виліземо з сентиментального бароко :(
А Зеров – це чудово.
Ліліє, ви дуже локонічні. “Розшифруйте”, бдлск, кого або що ви маєте на увазі, говорячи про мовлення “сентиментальним бароко”?
І – ЩО б ви хотіли бачити замість нього? Тобто, якою вам бачиться “людська мова” ? :) :)
Йдеться, мабуть, про мову вміщеної вище анотації…
Як писав Зеров, “Яка ж гірка, о Господи, ця чаша, / Ця старосвітчина, цей дикий смак, /
Ці мрійники без крил, якими так / Поезія прославилася наша! / Що не митець, то флегма і сіряк, / Що не поет — сентиментальна кваша… / О ні! Пегасові потрібна паша, / Щоб не загруз у твані неборак.”
З одного боку, прекрасна новина. З другого, соромно, що досі немає повного зібрання творів М.Зерова.