Сьогодні, 1 березня, о 19:00 у Руському клубі «Культ РА» (Київ, вул. Володимирська, 4) відбудеться розмова «Про інше й особисте» з Тарасом Прохаськом.
Уперше Тарас Прохасько буде відповідати на найнесподіваніші та дуже особисті запитання.
Якось ішла людина у своїх справах з точки А у точку Б. Погода була чудова — от-от мала початися справжня весна, про що сповіщало вологе повітря і спів пташок. І ось зупинилась людина, звела очі до неба і зрозуміла, що просто крикнути туди, вгору, їй замало. І лише думок у голові їй замало, аби висловити своє щастя — бути у світі і просто радіти цьому факту. І накреслила вона на клапті снігу якесь своє послання тим, хто зверху все бачить.
Можливо, так почалась історія писемності, але ми про це нічого достовірно не довідаємось. Та й чи потрібно? І балакати з Тарасом Прохаськом ми будемо про все те, що до і після писемного слова, за ним і над ним. Про життя та його імітацію, про весну і те, як птахи долають печаль зимову і повертаються домів, чим відрізняються люди, які народились у травні, від інших, навіщо людині закохуватись і про що іще мріяти, коли розкриті крила.
Із загальновідомого: Тарас Прохасько — сучасний український письменник, журналіст, один із видатних діячів станіславського феномену. Належить до числа тих небагатьох письменників, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу.
Народився Прохасько 16 травня 1968 року в Івано-Франківську. Навчався на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (тепер — Львівський національний університет імені Івана Франка). За фахом — ботанік. Учасник студентського руху 1989—1991 років. Спершу працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом — у рідному місті учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії.
«Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік, і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Недивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді».
Модератор розмови не про літературу — Марія Хрущак
Запитання Тарасові Прохаську надсилайте на адресу: maryxp227@gmail.com
Читайте також статтю Роксолани Свято про творчість Тараса Прохаська, а також статтю Юлії Войтенко «Свіжі сліди на снігу: письмо про довкілля в Україні».
Рецензію Роксолани Свято на «БотакЄ» читайте в рубриці «Полиця бібліофіла».
Улюблений сайт літературної критики
