Прозова книжка українського поета, есеїста, драматурга та перекладача Василя Махна, котрий живе нині в Нью-Йорку, містить 19 есеїв, що з них деякі присвячено авторовим спогадам про дитинство та молодість, про життя в Україні за совєтських часів і перших постсовєтських років, інші – осмисленню окремих топосів світового культурного ландшафту, що їх уособлюють імена Ґертруди Стайн і Езри Павнда, Федерико Ґарсії Лорки та Джона Ешбері, Вітольда Ґомбровіча й Іосіфа Бродського, Богдана Задури й Ісаака Башевіса Зинґера, численних сучасних українських, польських, сербських, румунських, індійських, колумбійських, американських та ін. поетів, а ще інші – кшталтуванню свого роду «інтелектуальної геопоетики», дослідженню письменником своїх стосунків із місцями на мапі, що в певний спосіб відбилися на його творчості, з містами, якими котилася поетова «торба» і які зумовили ті чи ті властивості його письма – від тихого провінційного Чорткова, химерного Тернополя чи брутального Кривого Рога до парадоксального Кракова, фантасмагоричного Медельїна чи невичерпного у своїй множинності Нью-Йорка.
Улюблений сайт літературної критики
