Книжка Ігоря Померанцева “Винарні” має неймовірну історію створення, несподівану візуальну структуру й неочікувані наслідки для алко-культури України. Тексти, зібрані для книжки, творилися впровдовж 30 років, зокрема – і для авторської радіопрограми “Красное сухое” на Радіо Свобода (російська редакція). Деяку їх частину було оприлюднено 2000 р. у книзі “Красное сухое” і в часописі Forbes (Росія), тим самим заклавши підвалини російської винарної критики (лексика, основні теми, жанрові особливості).
Через 11 років і в Україні з’являється видання, у якому перекладачі, дизайнери, фотомитці намагаються створити певні стильові зразки у книжковій інтерпретації винарної теми. Книжка “Винарні” складається з трьох частин: есеї, художня проза, поезія, кожна з яких має свої візуальні особливості. Есеї оформлено як довгий стіл, на якому є предмети для винопиття, але немає вина – власне, кольору рідини. Художня проза, центром якої є радіоповість “Баскський собака”, подана як т.зв. «іспанське тріо», — поєднання любовних, культурологічних, урбаністичних шкіців, написаних у різних містах Іспанії. У цій частині книги з’являється насичений колір, що межує з графічними та бриколажними композиціями. А третя частина, поетична, ілюстрована сучасними фотокомпозиціями, щедро насиченими і кольором, і простором. Однак останні сторінки – знову чорно-білі, а завершується все зображенням випитого до останніх крапель келиха.
Книжка має також два варіанти обкладинки, на кожному з яких, утім, є зображення келихів як тієї посудини, що найінтимніше стрічається з ротом. Там, де насичена сонцем волога, тонке скло і звуки людського голосу поєднуються у відчуттях смаку життя.
Улюблений сайт літературної критики
