В експоцентрі «Спортивний», що на вулиці Фізкультурній,1 у Києві, із 7 по 10 квітня проходив Шостий весняний київський книжковий ярмарок «Медвін». І якщо весна не радувала киян гарною погодою, то принаймні книгофіли знайшли, чим себе потішити.
Спірні думки щодо літературної кухні, яка вже не вперше розважає гостей ярмарку, здається розвіялися. Якщо у вихідні дні, а особливо в суботу, суттєвий наплив відвідувачів було чим розважити, то в перший – робочий – день презентація книжки Юрія Винничука із приготуванням груш у тісті неабияк розбавила програму. Здавалося, що для сторонніх – не «своїх» друзів і друзів друзів письменників та видавців – це була чи не єдина розвага, окрім скромного отримання омріяних автографів від авторів. Тим паче майстер еротичної прози гнув свою лінію і, готуючи загадкові груші, пригадував пікантні історії та роздавав на право й на ліво поради щодо коханих і коханок. Кожне слово письменника – фактично та сама груша в тісті – проковтувала не надто численна аудиторія, попиваючи чай-каву-дещо-міцніше. А пізніше їм запропонували, окрім духовного харчу, поласувати куховарським шедевром Винничука. У літературній кав’ярні куховарили і розважали відвідувачів також Андрій Курков, який готував свій фірмовий банош, Маргарита Січкар дивувала перецем в анчоусах, а Зірка Мензатюк радувала шлунки тих, хто дотримується релігійних канонів, пісними варениками на всі смаки.
Абсолютною новинкою, що викликала ажіотаж, стала ніч еротичної поезії (НЕП), яку провели п’ятничного вечора 8 квітня. Захід, на думку видавця й поета Сергія Пантюка, став доволі успішним нововведенням. Аби створити потрібну для сприймання такої поезії атмосферу, організатори використали всі доступні засоби: погашене світло, свічки і навіть розкладачку! Спраглих до еротики виявилося чимало чи то через не надто теплу весну, чи через участь у вечорі «динозаврів» української літератури Івана Малковича, Мар’яни Савки, Юрія Винничука, Івана Андрусяка, Василя Кузана, а також Лесі Мудрак, Тетяни Винник, Наталки Позняк, Людмили Дядченко, Тані-Марії Литвинюк, Мар’яни Луни та інших.
Не менш вдалим був вечір іронічної поезії (ВІП), який відбувся наступного дня. Іронізували гуру жанру Юрко Позаяк, майстер короткого вірша Сергій Пантюк, сонцеголовий слемер Артем Полежака, Євген Манженко (Сталкер), художник-ілюстратор і реп-кобзар Максим Паленко, якому підспівувала вся аудиторія, Володимир Цибулько, який не потребує означення, чарівна Келя Лікеренко та інші.
Саме там, на задніх рядах, поети Мар’яна Луна та Олег Коцарев відзначили, що на минулорічному «Медвіні» мали вручити відро помиїв міністру Дмитру Табачнику, проте він, на жаль, не з’явився на урочисту церемонію. Цьогоріч обійшлося без хаяння влади, але воно, на думку поетів, може, й на краще – все одно нічого не змінилося, тому не варто й згадувати. Насправді ж, без насущної «соціалки» не обійшлося. Дмитро Павличко, приміром, на відкритті ярмарку рішуче критикував дії уряду у сфері книговидання та книгорозповсюдження. А борці за правду у справі із рейдерським захопленням книгарні «Сяйво» вирішили пошукати правди там, де культурним діячам медом помазано, і зібрати підписи під листом-зверненням представників культурної спільноти України та всіх громадян, яким не байдужа доля національної книжкової справи, до Президента України Віктора Януковича та всієї дружної його братії з метою чергової спроби привернути увагу можновладців до історії захоплення «Сяйва» та кризової ситуації в книжковій галузі загалом. Фінальним акордом стала «Увертюра з балету «Захоплення книгарні «Сяйво» на лібрето Леоніда Черновецького».
Традиційно найбільше людей набігло в суботу, передостанній день роботи ярмарку. Проте якщо оцінювати відвідувачів, то неозброєним оком видно, що вони не випадкові – тим чи іншим чином пов’язані із літературною та навколо літературною тусівкою. І виникає інше питання: якщо глобально, то ярмарок має працювати на те, аби популяризувати книжку і читання серед простого люду. Проте, як свідчать факти, про захід, на жаль, багато хто не чув і не знає. Одна моя товаришка , зачувши лише слово «книжки», залюбки пішла на «Медвін», хоча про нього нічого не чула, натомість планувала відвідати виставку хенд мейду «Штуки» цього ж дня. А це значить, що організаторам варто задуматися над зовнішньою рекламою та активнішим просуванням такого штибу заходів у соціальних мережах, де зависає молодь, яка, мабуть, повинна бути цільовою аудиторією «Медвіна» в першу чергу. Навіть банальні афіші в університетах на факультетах філософії, філології, журналістики привели б чимало відвідувачів.
Окрім того, що часто у зазначеному місці не можна знайти автора, майже нереально знайти ціни на книжки. Відвідувачам увесь час доводилося перепитувати у продавців. Студентка Оксана обурюється: «Продавці просто «парять» книжки, а не консультують покупця, а якщо ти запитаєш, скільки коштує книжка і не купиш, то тебе очима просвердлять!». Та й консультувати переважно не було кому: рідко на стенді були видавці, частіше просто дівчатка, які привітно усміхалися і раділи, коли в них щось купували, або бурчали, якщо через 15 секунд стояння з книжкою в руках ти ще не тягнешся по гаманець. Бажала кращого й викладка – зрозуміти, за яким принципом викладені книжки часом було важко, як і знайти те, що шукаєш.
А от чи було що шукати – інше питання. Новинок для дорослих було відверто мало. Так само мало було на Фестивалі фантастики української фантастики. Якщо говорити про масштаб ярмарку реально, то його важко назвати всеукраїнським: у двох залах розмістили свої ятки або найбільші видавництва України, або ж ті, офіси яких розташовані в Києві. Натомість регіональні маленькі видавництва майже не були представлені. І тут варто замислитися: їх не запросили чи вони самі не захотіли? Тож якщо організатори прагнуть зробити націю читаючою, а «Медвін» – всеукраїнським заходом, то варто подумати над якісним піаром тіснішою співпрацею з регіонами.
