1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Книга поезій “Дві піщинки” – в перекладі на азербайджанську мову (Баку, 2009).
Поезії в перекладі на болгарську мову (часопис “Знаци”, Варна, 2009).
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Іноземна сторона.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Протягом кількох місяців я виступала в болгарських бібілотеках, будинках культури, на різних фестивалях – читала свої поезії, переклади болгарської поезії на українську мову, а також розповідала про літературну ситуацію в Україні. Аудиторія завжди сприймала мої виступи з великим інтересом. На жаль, в Болгарії майже нічого не знають про сучасну українську літературу.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Вважаю, що за теперішніх політичних та економічних обставин все залежить лише від самого автора та рівня його активності. Хто хоче бути виданим і почутим за кордоном – обов’язково знайде для того можливості. З власного досвіду скажу, що налагодити літературні контакти з будь-якою країною значно легше, якщо займаєшся перекладами їхньої літератури на українську. Інакше, певно, потрібні немаленькі гроші. Але за гроші мало кого поважатимуть…
Улюблений сайт літературної критики
