Західноукраїнська авторка Галина Пагутяк має великі сумніви щодо перспективи ситуації з вітчизняними перекладами, особливо у темпоральному плані.
1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Як правило, два мої оповідання чомусь обирають для антологій, що призначені для студентів-славістів. Останньою була чеська антологія. Великого захвату в мене ця «братська могила» не викликає.
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Звичайно, не я. Наші видавці пробували, але перекладачам мова моїх творів видається заскладною. Вони воліють щось простіше, що легко пропустити через електронного перекладача. Правду кажучи, мене це не надто хвилює. Зараз у США перекладають один із моїх романів. Це вже серйозніше, але чим це закінчиться, наразі невідомо.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Власне, я цим не цікавилася. Гадаю, у нас є кому представляти себе і своє оточення за кордоном. Ситуація у світі нічим не відрізняється від нашої. Мені прикро, що я не можу прочитати в перекладі справжніх письменників, а лише комерційну літературу. Через те складається, ніби вся сучасна література така сама брудна, як і наша. Це погано, бо наші автори засліплені скороминучим успіхом, й прагнуть його наслідувати. Нині письменник втягнутий у систему викачування з нього продукції, аж доки не здохне від творчого виснаження, і його не викинуть на сміття. Багато цього відбувалось в мене на очах, і мені дуже шкода цих людей.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Сформувати певну систему цінностей і на основі цього дбати про престиж української літератури. Пропонувати видацям те, що вартісне для нас. Тоді його зможуть оцінити там. Нехай наша держава виділяє гранти іноземним перекладачам, як інші держави. І потрібні міжнародні літературні агентства. У нас є прекрасні автори, яких не оцінили тут. У нас є що сказати світові. Колись ситуація зміниться на краще, але я, напевно, до цього не доживу.
Улюблений сайт літературної критики
