 |
У 1952 році видавець Хуан Мануель Лара заснував літературну премію в жанрі роману. Метою цієї премії була підтримка іспанських авторів. Розмір винагороди становив 40 тисяч песет. У 2007 р. розмір премії, яка згодом отримала назву «Планета», становив уже 601 тисячу євро. Це навіть трохи більше за символічну суму в мільйон доларів. Такі цифри свідчать не лише про розвиток видавничої справи в Іспанії та іспаномовному світі (адже на конкурс можуть подаватися автори з будь-якої країни – важливо, аби роман був іспанською мовою), а й про поважне ставлення іспанського суспільства сучасної художньої літератури. Втім, можливо, таке визнання виникло не лише завдяки тотальній освіченості чи прагненню до естетичних цінностей, а й через продумане застосування маркетингових технологій з боку великої видавничої групи «Планета». Недарма лише її центральний офіс займає окремий хмарочос поруч із дорогою, що веде до мадридського аеропорту – кожен відвідувач столиці звертає на нього увагу. За п’ятдесят шість років своєї історії премія перетворилася з суто літературної на соціальну подію – вона забезпечує переможцю небачене доти розповсюдження його твору та зіркову популярність.
Конкурс відкрито для всіх охочих, основними вимогами є оригінальність твору, відсутність його попередніх публікацій, обсяг більше ніж двісті сторінок і, звичайно, іспанська мова написання. До складу журі цього року ввійшли відомі іспанські та латиноамериканські автори Альберто Блекуа, Альфредо Брайс Еченіке, Пере Жімферрер, Кармен Посадас, Соледад Пуертолас, Роза Регас і Карлос Пужоль.
Крім першої премії, нагороду отримує також роман-фіналіст. Сума премії – 150 тисяч євро.
Нагородження премією передбачає передачу всіх авторських прав на твір-переможець групі «Планета». Навзаєм автори зобов’язуються брати участь у численних інтерв’ю, презентаціях, шоу тощо. Авторові цих рядків довелося спостерігати досить комічну і, водночас, рутинну сцену, коли переможець 2007 року Альваро Помбо та фіналіст Марта Рівера де ла Крус сиділи поруч на п’єдесталі посеред торгового залу у провінційному книжковому супермаркеті і за розкладом роздавали автографи на власних творах-переможцях. Романи виставляються у вітринах майже всіх книжкових магазинів Іспанії від самого Мадрида аж до останнього віддаленого селища десь у горах Галісії чи Естремадури.
Премію «Планета-2007» отримав відомий письменник Хуан Хосе Мільяс за роман під назвою «Світ» (El mundo).
 |
| Хуан Хосе Мільяс на врученні премії «Планета» |
Під час урочистого вручення нагороди в Барселоні валенсійський письменник визнав, що деякі аспекти його біографії стали засадничими для нового роману, в якому зображено дитинство та юність героя, котрий перебирається разом з родиною з рідної Валенсії до Мадриду.
Тема спогадів і часу, що минає, є досить типовою для романів Мільяса. Він навіть придумав назву для стилю власних творів – «Articuento». У приблизному перекладі це може означати особливий поєднання публіцистики й літератури. Останній такий твір перебуває на офіційному сайті автора й називається «Біографія».
В активі письменника – понад двадцять романів, перший з яких опубліковано ще в 1975 р., а також кілька інших літературних премій, включаючи «Надаль» (1990 р. – за роман «Такою була самотність»). Для твору, який отримав п’ятдесят шосту за рахунком премію «Планета», також присутні стирання межі між оповіддю й дійсністю, та альтернативне її сприйняття, часом навіть близьке до сюрреалістичного.
У романі «Світ» автор сповна застосовує літературний прийом, який він сам називає «руйнівна хвороба біографії» (в оповіданні «El genoma»). У цьому випадку біографія в формі роману – це історія самого Мільяса, який перетворюється на оповідача й головного героя автобіографічної книги. У романі зображено багато подій, пережитих автором, особливо в дитинстві та підлітковому віці. Присутні також численні посилання на попередні тексти письменника й розкрито механізми творення багатьох їх аспектів. Але ми не можемо говорити про стовідсоткову автобіографічність цього твору, навіть незважаючи на те, що багато відтворених епізодів відбулися насправді. У тексті мають місце ознаки роману-виховання, вибудовується альтернатива становленню власного «Я». Літературним простором виступає традиційне міфічне оточення мадридського кварталу Просперідад (що означає «процвітання»). Рідний дім, майстерня батька, мати, восьмеро братів та сестер. Після зображення переїзду родини з Валенсії до Мадрида Мільяс відтворює з позиції теперішнього часу голодні роки в мадридському кварталі після громадянської війни, страхи персонажа, пов’язані з відчуттям всюдисущого холоду та сприйняттям різних сфер життя, починаючи зі стосунків з батьками й закінчуючи першими спробами наближення до протилежної статі, усвідомленням дружби, релігії та смерті.
Роман складається з чотирьох частин та епілогу. Назва кожної частини тематично пов’язана з її змістом: «Холод» (1), «Вулиця» (2), «Ти мене не цікавиш» (3) і «Училище» (4) – чотири вирішальні етапи становлення героя, який виріс у холодному післявоєнному просторі. Відмова дівчини, для якої він нецікавий, знущання жорстокого священика та його помічників в училищі. Останній елемент недвозначно викликає асоціації протиставлення зі стрічкою П. Альмодовара «Погане виховання», у якій закоханий в учня священик переслідує його. Автор постійно ставить собі питання: як хлопчик з такого середовища міг стати успішним письменником сучасності? У романі вибудовується нестійкий баланс між процесом самопізнання та ризиком марнославства. Оповідачу видається, що один із цих двох – несправжній – або хлопчик, або письменник. Сумніви знаходять розв’язку під час випадкової зустрічі письменника з подругою дитинства на конгресі у Нью Йорку. У символічній фінальній сцені показано, як герой приносить попіл власних батьків на валенсійський берег, де минуло його дитинство.
Можна сказати, що у творі показано складний процес становлення письменника в сумній, бідній і меланхолійній Іспанії. Проте в його сприйнятті, як і в романі «Світ», – це простір, що отримує безліч емоційних рис, необхідних для творчої ініціації.
