Історія для кожного
Історія – це дійсність, яку можна переписати.
АвторЮлія Джугастрянська
Історичний роман як проект
Навіщо українцям знати про німецького принца з литовським ім’ям
«Я в письменники піду – хай мене научать»
А чи можна справді «вивчитися на письменника»?
Паоло Джордано: “Тотального щастя не існує”
Я пишу майже щодня. Тоді я замикаюся від усіх і поринаю у текст. Книга має властивість затягувати у себе, спустошувати, так, що аж немає ресурсу спілкуватися навіть із рідними
Як писати книжки: курси, школи, семінари
Нині писати книжки в Україні навчають близько трьох десятків різноманітних курсів і шкіл
Хто для тебе Едіт Піаф?
Бурке, Керолін. Не шкодую…Життя Едіт Піаф. – Київ: Темпора, 2012
Два погляди на книжку Артема Чапая «Подорож із Мамайотою у пошуках України»
Тут і ховається справжня суть цього тексту, а саме: автор – не репортажист, не бітник, не ґонзо-журналіст, а звичайнісінький блоґер.
Досвід літературної критики
Проблема функціонування адекватної критичної рецепції творів у сучасному літературному процесі з кожним роком набуває все більшої актуальності.
«Пляж» на двох
Від редакції. Це — не полеміка. Просто дві рецензії, які в чомусь перегукуються, а в чомусь — доповнюють одна одну.
«Вишневі ночі» Бориса Харчука: роздуми над книгою/Відчути себе читачем
Найперше мушу зізнатися, що збірка «Вишневі ночі» стала для мене першим знайомством із творчістю Бориса Харчука. Це і вабило, і водночас трохи призупиняло на шляху […]