Куди піти і що читати любителям репортажів цього тижня (25 листопада – 1 грудня)
1.Відвідати спільну презентацію репортажних книжок «Бог дивовижних людей та інших грішників» Марічки Паплаускайте і «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» Світлани Ославської у Тернополі
Коли: 27 листопада, 18:30
Де: Тернопіль, перша старотарнопільська ресторація «Леліва» (вул. Качали, 18)
Вхід – вільний.
Модерує засновник Школа журналістики УКУ Ігор Балинський.
Що це за книжки?
Світлана Ославська написала книжку про іншу Туреччину — ту, що починається за межами курортів і традиційних туристичних напрямків. У цих репортажах ви зустрінете тих, хто не вписується в картину «правильних» турецьких громадян: християн, єзидів, сирійців, біженців, «терористів». Водночас ці тексти показують ширшу картину суспільного й політичного життя Туреччини останніх п’яти років. Є тут і перетини з Україною — сподівані й не дуже.
Світлана Ославська — українська незалежна журналістка, репортерка, дослідниця культури. Народилася в Сєвєродонецьку на Луганщині, вивчала культурологію у Харкові та Києві. Живе в Івано-Франківську, але частіше — в дорозі. Пише про людей. Авторка репортажів з Туреччини, Ірану, Греції, Польщі, Молдови та України. Публікувалася у hromadske.ua, Reporters., The Ukrainians, Заборона, Часопис КРИТИКА, Локальна історія, New Eastern Europe, ФОКУС та інших.
Історії героїв Марічки Паплаускайте можна читати із захопленням, недовірою чи острахом, але ними не можна не дивуватися. Ці люди не є святими, ба більше — вони помилялися і помиляються, іноді фатально.
Пастор, який врятував тисячі залежних від вулиці й наркотиків дітей у Маріуполі. Науковець, якого викрали та ув’язнили бойовики «ДНР». Власниця успішного бізнесу, яка не змогла врятувати від смерті власну доньку, що мала рідкісне захворювання. Новонавернений християнин, засуджений довіку за вбивства та зґвалтування. Столяр, який таємно від комуністичної влади провадив Богослужіння у квартирах вірян.
Кожен із героїв книжки сконцентрував у собі неймовірну енергію та готовність усупереч обставинам бути чи залишитися людиною: щирою, складною, відкритою, вразливою, доброю, суперечливою, талановитою.
Марічка Паплаускайте — українська репортерка; співзасновниця та головна редакторка онлайнового журналу Reporters.; викладачка Школа журналістики УКУ. Народилася в Миколаєві. Має історичну та журналістську освіту. Працює у жанрі художнього репортажу. Двічі лауреатка відкритого конкурсу для журналістів «Text». Фіналістка Конкурс «Честь професії» – 2019» у номінації «Найкращий репортаж».
Більше про подію — тут.
2. Сходити на презентацію книжки репортажів Світлани Ославської «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» у Києві
Коли: 28 листопада, 18:30
Ле: Київський центр УКУ, вул. Івана Мазепи, 10а
Модераторка: Ярослава Тимощук
Вхід — вільний.
Видавництво «Човен» запрошує на презентацію книжки репортажів Світлани Ославської «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» у Києві. Світлана Ославська написала книжку про іншу Туреччину — ту, що починається за межами курортів і традиційних туристичних напрямків. У цих репортажах ви зустрінете тих, хто не вписується в картину «правильних» турецьких громадян: християн, єзидів, сирійців, біженців, «терористів». Водночас ці тексти показують ширшу картину суспільного й політичного життя Туреччини останніх п’яти років. Є тут і перетини з Україною — сподівані й не дуже.
Більше про подію — тут.
3. Прочитати або послухати інтерв’ю репортажистки Єлізавети Гончарової «Я пишу свої репортажі, щоб люди відчули, що таке жити у “червоній зоні”» на «Громадському радіо».
Єлізавета Гончарова — живе і працює у Бахмуті Донецкої області, пише для журналу «Український тиждень», є співорганізаторкою і кураторкою конкурсу дитячого художнього репортажу «Юний Самовидець» пам’яті Степана Чубенка. У 2016 році Єлізавета стала переможницею Конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець» з репортажем «День після Дебальцевого». Перша книжка репортажів Єлізвети «Десь поруч війна» побачила світ два роки тому у видавництві «Темпора», а цього року Єлізавета презентувала вже другу книжку «(Не)воля».
«Пишучи першу книжку, я постійно бачила, як люди проявляють себе у цій війні, коли мають зробити якийсь вибір. Кожного дня вони роблять свій “великий, але малий” вибір, який потім змінює їхнє життя чи призводить до смерті. Я постійно ставила собі запитання: чи власна воля людей — це робити? Або це просто життя так робить? Чи це карма, чи безвихідь — що це? Тож, пишучи ці репортажі на зовсім різні теми, я раптом збагнула, що весь час насправді пишу про те, як люди шукають свою волю, волю в дуже широкому розумінні. Коли я вирішила об’єднати ці репортажі в книжку, у моїй родині трапилася трагедія: пішов з життя мій батько, який для мене був уособленням тієї волі — людини, яка все життя прожила на Донбасі й була рушійною силою українства тут. Для мене було дуже важливо, що я з цим жила майже з народження».
Читати та слухати повну розмову — тут.
4. Прочитати інтерв’ю з Олегом Криштопою про його нову книжку репортажів «Останні українці Польщі», яка вийшла у видавництві «Discursus»
«Все почалося з поїздки Закерзонням (українські етнічні території, розташовані на захід від сучасного польсько-українського кордону; за підсумками Другої світової війни увійшли до складу Польщі – Читомо). Кілька років тому, коли прогулювався лісом, звернув увагу на те, як він цвіте. Точніше, не весь ліс, а грушки. Виявилося, що на тому місці було село і від нього нічого не залишилося, крім оцих здичавілих дерев поміж лісу; там іще й видніються руїни фундаментів будинків. Вражаюче місце. Після цього я дедалі частіше там бував, познайомився з багатьма людьми й, власне, так усе й почалося»
Читайте розмову — тут.
5. Прочитати текст «Бабусі як живий архів: історичний репортаж на практиці» і дізнатися більше про цей жанр
Про те, як написати історичний репортаж, як обрати тему, про джерела інформації, про особливу відповідальність і непрості теми — розповідають журналісти-практики Світлана Ославська, Антон Семиженко та Альона Вишницька.
Це конспект дискусії про історичний репортаж, яка відбулася в рамках Фестивалю живих історій.
«Я спитав жінку: чи варто ворушити минуле? Публікувати деталі злочинів десь уже двадцятирічної давнини? Можливо, легше забути про це й спробувати жити із чистого аркуша? Вона відповіла, що навіть найболісніша правда варта розкриття, у довгостроковому плані це завжди допоможе».
Увесь текст читайте — тут.
6. Прочитати інтерв’ю Віри Курико із Марічкою Паплаускайте «Моя книжка не є промоцією Бога»
Марічка Паплаускайте — українська репортерка; співзасновниця та головна редакторка онлайнового журналу Reporters; викладачка Школи журналістики Українського католицького університету. Народилася в Миколаєві. Має історичну та журналістську освіту. Працює у жанрі художнього репортажу. Двічі лауреатка відкритого конкурсу для журналістів «Text». Фіналістка Конкурсу професійної журналістики «Честь професії – 2019» у номінації «Найкращий репортаж».
«Хочеться думати, що існує якась всемогутня Сила, яка скеровує наші життя у правильному напрямку, варто лишень дослухатися до знаків, які вона дає. Хочеться думати, що ця Сила може захистити за потреби. Так спокійніше жити».
Читайте розмову — тут.
7. Дізнатися більше про книжку репортажів Світлани Ославської «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії»
Ірина Стахурська поділилася на сайті Yakaboo.ua враженнями від книжки репортажів Світлани Ославської.
«Сотні тисяч українців щороку відвідують Туреччину, але мало хто з них може (хоче?) побачити країну зі справжнього, не туристично-показового боку. Хоч не важко здогадатися, що поза межами готельних подвір’їв, закритих пляжів і традиційних екскурсійних маршрутів існує інша Туреччина та мешкають інші люди. А поруч з ними – ще інші – біженці. Адже саме Туреччина стала чи не найбільшим «перевалочним пунктом» для тих, хто змушений утікати від війни та ІДІЛ на Близькому Сході. Втім, сама держава недавніми роками пережила кілька власних потрясінь: революцію 2013-го та спробу державного перевороту 2016-го.
Про те, як це все позначилось на пересічних турках і які настрої зараз переважають серед населення цієї країни, що з усіх сил намагається перестати бути Азією та почати бути Європою, спробувала дізнатися Світлана Ославська. Українська репортерка здійснила кілька мандрівок невідомою Туреччиною, в результаті чого і з’явилася книжка «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії».
Більше читайте — тут.
8. Прочитати репортаж Анастасії Іванців «Усім любові» на Reporters.
Про те, як священник без парафії допомагає засудженим в українських тюрмах та людям без домівки.
«Перед тим як стати священником, отець Дмитрій їздив на мотоциклі, носив косухи і, як сам каже, «безцільно бовтався світом». Він одесит у п’ятому поколінні, прадід був диригентом в Одеській філармонії. Наприкінці дев’яностих Дмитрій продавав імпортну побутову техніку «Аристон» та «Індезит». Поряд у відеопрокаті працювала Світлана — тоді студентка Інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики, а нині — дружина отця. За кілька років у них народився старший син Лев, після чого Дмитрій продав свій байк».
Читайте репортаж ― тут.
Цікавого і продуктивного тижня!
Марія Семенченко – журналістка, репортерка, кураторка конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець». Закінчила Могилянську школу журналістики. До 2016 року працювала редактором відділу «Суспільство» щоденної всеукраїнської газети «День». Пише для низки українських видань. Серед професійних зацікавлень – суспільна тематика, а відтак – людські історії.
