26 жовтня на 62-му році пішла з життя Ірина Сергєєва – знана українська дослідниця історії та культури східноєвропейського єврейства, членкиня виконавчого комітету УАЮ, завідувачка відділу фонду юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського і викладачка сертифікатної та магістерської програм із юдаїки в Києво-Могилянській академії від часу їхнього створення.
Пані Ірина народилася в Києві 1958 року. 1982-го закінчила історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія та археологія». З 1975 до 1983 року працювала в Інституті археології АН УРСР. 1986 року почала свою багатолітню працю в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, де з 1990 року дотепер очолювала відділ фонду юдаїки, у якому зберігається одна з найбільших колекцій єврейських рукописів і книжок у світі. У 1998 році Ірина Сергєєва захистила кандидатську дисертацію на тему «Археографічний опис єврейських декорованих рукописів XVIII – першої половини ХХ ст.».
Ірина Анатоліївна належала до тих небагатьох людей, які стояли біля витоків відродження єврейських студій у незалежній Україні. З 1994 до 2000 років викладала в Міжнародному Соломоновому університеті в Києві, з 2003 року – на міждисциплінарній сертифікатній програмі з юдаїки в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», а з 2012-го – також і на магістерській програмі з юдаїки у цьому ж університеті. Упродовж багатьох років пані Ірина читала авторський курс «Матеріальна культура євреїв Східної Європи», брала участь у етнографічних і епіграфічних експедиціях в Україні й за кордоном.
Дослідниця викладала на літніх школах, організованих Центром наукових працівників і викладачів юдаїки «Сефер» (Москва), а також на школах у Варшавському і Центральноєвропейському університетах, була учасницею конгресів (світового і європейського) та конференцій із юдаїки. Її перу належать дві монографії: «Альбом еврейской художественной старины Семена Ан-ского» (у співавторстві з Олександром Канцедікасом; Москва, Мосты культури, 2001, 334 с.) і «Архівна спадщина Семена Ан-ського у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» (Київ, Дух і літера, 2006, 544 с.), а також численні статті.
Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Леонід Фінберг згадує її такими словами: «Ірина була світлою людиною. В усіх контактах з іншими вона щедро дарувала свої знання з юдаїки (була однією з найосвіченіших в цій галузі в країні). Вона дарувала також світле ставлення до світу. І майже завжди ми бачили її усміхненою. Навіть у роки хвороби, коли лише найближчі знали про те, що в неї пухлина. Але вона поводилася так, ніби нічого цього немає: читала лекції (студенти кажуть, одні з найкращих, які їм доводилося слухати), писала ґрунтовні тексти, виступала на наукових конференціях…Нам ще треба буде зібрати докупи написане Іриною, її думки, її концепти. Її слова потрібні нам. Світла пам’ять».
Джерело: Українська асоціація юдаїки
Улюблений сайт літературної критики
