Померла Патриція Килина

Померла Патриція Нел Ворен – поетка та авторка прози широко відома серед вітчизняної аудиторії під своїм українським псевдонімом Патриція Килина, який вона використовувала у ранній, україномовний період творчості. Причина смерті – онкологічне захворювання. З ним письменниця боролася в останній період життя. Про це повідомили кілька годин тому на сторінці пані Ворен у мережі Фейсбук.

Пані Ворен не була етнічною українкою, вона мала німецько-норвезько-ірландське коріння. Народилася 1936 року у штаті Монтана. Студіювала середньовічну літературу у Мангетенвільському коледжі, згодом працювала у редакції журналу “Reader’s Digest”. Патриція Килина мала широкий простір інтересів – вивчала міфологію Давнього Єгипту та східну філософію, у 1950-і роки почала опановувати українську мову та культуру. Деякий час була одружена з письменником Юрієм Тарнавським (познайомилися у коледжі), і належала до Нью-Йоркської групи українських поетів. Займалася перекладом англійською українських дум на новел Михайла Коцюбинського й Василя Стефаника.

Блискуча україномовна поезія Патриції Килини, зібрана у три збірки («Трагедія джмелів», «Леґенди і сни», «Рожеві міста»), сповнена неочікуваної образності, багатством інтонацій, свіжим поглядом на фольклорну архаїку. Водночас, за спостереженням Марії Ревакович, її поезія була етичним вибором: «мовне самовигнання Ворен і дарування поезії українському народові його власною мовою були глибоко етичними жестами з її боку і відсилали до того, що Емануель Левінас означив як “відповідальність за Іншого”».

Листя має
свій час падати,
і квіти марніти
під південним вітром,

а лише ти,
одна зі всіх,
маєш усі пори
на свою смерть («Спадщина», зі збірки «Леґенди і сни», 1964)

1971 року вона дебютувала романом «Останнє століття», який хоча був написаний англійською, але під її українським псевдонімом, а вже 1973 року Ворен повністю перейшла на прозу. Виданий рік потому роман «Бігун попереду» увійшов до переліку бестселерів за версією “The New York Times”. Загалом, вона видала з десяток романів, дві антології та значний обсяг публіцистичних текстів англійською. Незважаючи на читацький успіх, на думку критиків, її творчість не була мейнстрімною ні для американської, ні для української літератур. У своїх романах пані Ворен торкалася питань, які опинялися поза межами публічного обговорення. Наклав відбиток її досвід активізму у русі за права ЛГБТ. У романі «Прекрасний танцівник» (1976) – вона описує кризу покликання, що його переживає молодий католицький священик, коли усвідомлює, що приваблює одного зі своїх парафіян.

У романі «Дикун» (2001) пані Ворен осмислює соціальну та сексуальну маргінальність. Головний герой Антоніо – представник аристократичної сім’ї, займаться сумнівною, з точки зору свого стану, діяльністю – він тореадор, якому близько тридцяти й чия дивакувата кар’єра наближається до завершення. Родина тисне на нього у питанні одруження, тоді як він відчуває дивні почуття до бідного селянина-мігранта з Півночі. Тлом пошуків та поневірянь персонажів слугує затхла атмосфера франкізму в Іспанії 1960-х років.

Власність пані Ворен буде використана для створення платформи для популяризації її творчості та екранізації її романів.

Нагадаємо, що рівно два роки тому – у лютому 2017 помер інший представник Нью-Йоркської групи – Богдан Бойчук. А восени минулого року – помер інший класик групи Богдан Рубчак.