Про плагіат у монографії Дмитра Дроздовського зявила Тамара Гундорова на своїй сторінці у Facebook.
Зокрема, вона повідомила, що «у вівторок на засіданні двох відділів в Інституті літератури, де планувалося рекомендувати книжку Дроздовського для захисту на докторську дисертацію, було виявлено нашою колегою Тетяною Рязанцевою факт плагіату. Від себе скажу, що маю враження, що пильний дослідник виявить таких місць у книжці огромне число. Рязанцева провела ціле дослідження і показала не лише джерело, але шляхи і методи, якими здійснено плагіат. Для нас усіх присутніх це була бомба, яка розірвалася на наших очах. Звичайно, коли ми говоримо про плагіат, я уявляю собі, що якісь два-три речення переписані з чужої роботи. Про інтелектуальний плагіат на рівні крадіжки ідей у нас загалом якось не говориться. Повне списування чужих джерел я зустрічала досі хіба що в студентських рефератах. Але можу свідчити, що у своїй книжці Дроздовський так само вдався до такого ж ГРУБОГО плагіату. Більше того – це свідомий плагіат! Англомовна стаття, з якої запозичено навіть назву і яку буквально з деякими пропусками перекладано та видано за власний розділ (!), у списку літератури НЕ ЗНАЧИТЬСЯ. До речі, цю статтю дуже легко знайти в інтернеті».
Плагіат не можна пробачати!Вчора увечері мене спровокувало словоблуддя Дмитра Дроздовського на його ФБ і я написала…
Posted by Tamara Hundorova on Wednesday, 19 September 2018
Дмитро Дроздовський у коментарі прокоментував ситуацію так: «На жаль, мають місце технічні недогляди. Коли я вичитував верстку, то побачив, що в ній випущено кілька джерел, які важливі, бо на них є покликання. У роботі з 700 посилань. У відведений термін не зміг дати ради бібліографії, коли робив наскрізну нумерацію. У рукописі в дужках були прописані прізвища авторів праць і номери сторінок. Тому у монографії мав усе звести докупи. Міг статися технічний недогляд, який пройшов повз мою увагу».
У світі нейробіології чи нанотехнологій щороку з"являються роботи, про які говорять у світі. Такі дослідження про…
Posted by Dmytro Drozdovskyi on Wednesday, 19 September 2018
Також Тамара Гундорова написала, що в докторантуру Д. Дроздовський пішов задля уникнення мобілізації: «Він іде в наступ і говорить, що за два роки не можна написати докторську. І це так! Щонайменше 5-7 років пишеться нормальна докторська. Але ж він пішов у докторантуру, щоб не бути забраним в АТО, і два роки функціонував скрізь, де лише можна. Тож чи можна підготувати за цей час добру дисертацію?!»
Також літературознавиця повідомила, що Дмитро Дроздовський “називає це “грубим наклепом” і дирекція майже вірить йому“.
Раніше Д.Дроздовський писав, що його літо «минає під гаслом “підготовка до захисту докторської дисертації”».
Це літо у мене минає під гаслом "підготовка до захисту докторської дисертації". І ось… обкладинка майбутньої…
Posted by Dmytro Drozdovskyi on Friday, 27 July 2018
Читайте також: Видавці графічного роману “Герой поневолі” заявили про плагіат
Тамара Гундорова – українська літературознавиця і культуролог. Доктор філологічних наук, професорка, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України, членкиня Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті Міністрів України.
Авторка наукових праць «Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми» (2013), «Кітч і література. Травестії» (2008), «Франко і/не Каменяр» (2006), «Невідомий Іван Франко. Грані Ізмарагду» (2006), «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн» (2005) та інших. Нагороджена численними відзнаками та преміями.
Дмитро Дроздовський – критик, літературознавець, перекладач, письменник. Кандидат філологічних наук. Член Національної спілки журналістів України. Член Національної спілки письменників України. Головний редактор журналу «Всесвіт», науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Член Асоціації іспаністів України. Член Асоціації компаративістів України при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Член Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Автор книжок «Меридіан розуміння» (2011), “Між «демонічним» та «історіософським»: Вільям Шекспір у рецептивних проекціях від МУРу до після-постмодерну: Монографія” (2014).
Улюблений сайт літературної критики