Дитяча література як глобальний культуротворчий маркер розмаїта й багатогранна у своїх функціях. Книжка для дітей – це цільовий продукт, довкола якого формуються потужні напрями консумеризму. Дитяча література суттєво впливає на розвиток економічних процесів у багатьох країнах світу.
Книжкові ринки країн Східної Європи, на думку Сюзан Стан, докторки наук у галузі дитячої літератури, перебувають у хаосі. Їм не лише треба активно та плідно напрацьовувати власну літературу, аналізуючи радянську та пострадянську ідеологічну спадщину, а й знаходити шляхи, як випрацьовувати сучасну дитячу літературу, яка належно маркувала б країну на культурній та економічній карті світу. Звісно, це стосується й України.
Наприкінці грудня ЛітАкцент організував дискусію «Маяки та дороговкази перекладної дитячої літератури». У статті «Дитяча література: час говорити про стратегію» Валентина Вздульська зазначила, що процес розвитку української дитячої книжки відбувається великою мірою завдячуючи перекладній книжці. Також вона наголосила, що ідеології та орієнтири, якими керуються видавці при виборі книжок для перекладу, часто не зрозумілі.
Мені як людині, яка захистила дисертацію з перекладної дитячої літератури в США (Джорджіївський університет), дискусія і стаття були надзвичайно цікаві. Спостереження за перекладною літературою в Україні й світі для мене є ключовими для глибшого аналізу трендів та напрямків дитліту. Також, як авторці понад 30-ти книжок для дітей, мені самій важливо добре розуміти, які тренди формуються на українському ринку дитячої книжки й чому? А як перекладачка дитячих книжок, я ще й нерідко потрапляю в ситуації, коли мушу перепитувати видавця, чому обрано ту чи ту книжку для перекладу. І часто чую у відповідь, що та чи та книжка є бестселером у тих чи тих країнах, а особливо, хочу наголосити, бестселером у США. А значить, пояснюють мені, має ті складові, які подобаються дітям.
Чи так це насправді? І чи лише швидким «подобається дітям» ми маємо керуватися, коли обираємо дитячі книжки для перекладу?
Наше завдання, як казав один із моїх колег-професорів Джоел Таксель, «активно й (дещо) агресивно» доносити до читача саме найкращі зразки дитячої літератури – «літературну літературу». Так ми можемо розвивати здорових, скептичних, завзятих читачів, а відтак – поміркованих, відкритих і чесних громадян своєї країни і світу.
За моїми спостереженнями, орієнтирами для перекладу в Україні нерідко є книжки, які входять до списків бестселерів «Нью-Йорк Таймс». Та ці книжки не завжди, а то й рідко дорівнюють сакраментальному «подобається дітям». Книжки в цей список потрапляють завдяки:
1) професійному активному піару (реклама в дитячих журналах і на ТБ);
2) місцю на поличках в мережі книгарень Barnes and Noble (за краще місце видавці виділяють більший відсоток від продажів);
3) екранізації книжки.
Кілька років тому редактори літературного наповнення «Нью-Йорк Таймс» впорядковували свої власні списки найкращих книжок, бо дані про бестселери не задовольняли їхні власні читацькі смаки й потреби та часто йшли супроти них. Варто зауважити, що дописувати про дитячу літературу до «Нью-Йорк Таймс» редактори запрошують виключно провідних фахівців дитячої літератури, таких як Сез Лерер, Джулі Денельсон, Філіп Нел та інших. Ці люди акцентують справді якісні книжки, їхнє «слово» допомагає виваженості та зменшує увагу до дитячих книжок невисокої якості, що роками входять до списків бестселерів.
Валентина Вздульська зазначає, що в Україні сьогодні перекладна дитяча книжка є культуртрегером, який «може допомогти українській дитячій літературі вписатися в сучасний контекст, авторам – оволодіти сучасними жанрами, форматами і стилями, повчитися майстерності в письменників та ілюстраторів світового рівня». Тож саме час замислитися: яку українську дитячу літературу ми хочемо читати надалі? Як ми хочемо бути впізнаваними на світовому ринку дитячої книжки? І час виважити: які книжки перекладати задля розвитку якісної і розмаїтої української дитячої літератури?
Насамперед хочеться читати й пізнавати «нобелівців» дитліту. Хочеться, щоб перекладали книжки авторів та ілюстраторів, яких висувають на вручення премій імені Ганса Християна Андерсена та Астрід Ліндґрен. Адже не тільки лауреати, але сотні номінантів на здобуття цих премій є фактично актуальними зрізами найякісніших творців дитячої літератури світу. Особливо важливо перекласти сучасних лауреатів і номінантів. Старші – застарівають (багато інших ідеологій).
Якщо ми в Україні активно перекладаємо дитячу літературу з США, яка сьогодні фактично є одним із найактивніших двигунів економічної експансії книжкового світового ринку, то в такому разі не варто звертатися до списку бестселерів «Нью-Йорк Таймс». Бо часто ці бестселери – попса. А списки найкращих літературних книжок – з високих полиць – то інші списки. Видавцям важливо купувати права на книжки з визначними винагородами й відзнаками в галузі дитячої літератури (адже деяким із них, наприклад, Медалі Джона Ньюбері, 2021-го буде вже сто років). До комітетів таких літературних премій входять найпрофесійніші експерти дитліту: професори та науковці, бібліотекари та літературні критики, історики та архівознавці. Ці люди роками нагроджують і вшановують найкращі зразки дитячої літератури.
Отже, на які великі премії США варто звернути увагу українським видавцям?
Нижче я подаю лише премії, вивірені роками. Журі з року в рік переглядає критерії цих премій, доповнюючи їх актуальними компонентами (наприклад, індивідуалізм в епоху глобалізму; ідентифікація в розмаїтті; теми ЛГБТ; видимість/невидимість ейджизму, екологія й еко-життя тощо).
Медаллю Джона Ньюбері вшановують літературу різних жанрів із розмаїтими темами, важливими сьогоденню; цільова читацька аудиторія книжок – це діти 9-12 років.
Медаллю Кальдекотта вшановують найкращі книжки-картинки; цільова аудиторія – читачі 3-12 років.
Медаллю Теодора Ґейзеля (Доктора Сьюза) вшановують літературу різних жанрів і розмаїтих тем саме для читання вголос; читацька аудиторія книжок – діти 5-10 років.
Медаллю Лаури Інґлас Вайлдер вшановують авторів за літературний внесок загалом; книжки розраховані на широку читацьку аудиторію.
Медаллю Пури Бельпре вшановують літературу різних жанрів із латиноамериканською тематикою; читацька аудиторія книжок – діти від 6 до 14 років.
Медаль Майкла Прінтза дається за літературу різних жанрів із розмаїтими темами для тинейджерів (12-14 років) та старших підлітків (16-18 років).
Нагорода національної спілки вчителів NCTE Award for Excellence in Poetry for Children вшановує збірки поезії для дітей і повісті, написані верлібром. Цільова читацька аудиторія широка: діти від 4 років, тинейджери та старші підлітки, якщо це повісті, написані верлібром.
Медаль Роберта Сайберта дається за пізнавальні книжки розмаїтої тематики для широкої дитячої та підліткової аудиторії.
Винагорода Орбіc Піктус зазвичай вшановує пізнавальні книжки різної тематики для широкої дитячої та підліткової аудиторії. Члени журі цієї премії також складають список рекомендованих книжок для шкіл і бібліотек.
Крім цих великих винагрод є ще Премія імені Мілдред Бетчелдер. Бетчелдер була бібліотекаркою-ентузіасткою, яка з 60-х років ставила акцент на тому, що американським дітям необхідно читати дитячу літературу в перекладі, а американському ринку видавців варто звертати увагу, що населення США – розмаїте й «закрите» водночас. Дітям необхідно знати, що відбувається у світі, не просто поверхнево чуючи новини, а глибоко співпереживаючи персонажам у книжках. Її ентузіазм не був марний. Слідкуючи за цією медаллю, ми можемо бачити, що насправді цікаво читати, на що купують права американські видавці та що високо оцінюють фахівці.
Також можна відслідковувати ще два ресурси щодо книжок, які перекладають для читацької аудиторії США: USBBY Outstanding International Books (OIB) List та колонку “How Does This Translate” (я працювала оглядачем цієї колонки впродовж трьох років) в онлайн-публікаціях Bridges: A Publication of USBBY.
У США з 60-х років активно займаються розвитком своєї літератури для дітей. А з 90-х розвивають ще й великий ринок експорту, який є економічно-вигідним видавцям і сприяє внутрішній економіці. Тому переклади дитячих книжок із інших країн для США не є ключовими і ще певний час не будуть ключовими маркерами ринку. Тут маємо лише 3% книжок, перекладених з інших мов.
Що властиво книжкам, які отримують престижні винагороди?
Насамперед найвагоміше: такі книжки вирізняються якісними наративами, розмаїтими персонажами, актуальними сьогоденню темами, які пропонують читачам, за вживаною метафорою, побачити «вікна, дзеркала, двері». Вікна дозволяють зазирнути. Дзеркала – побачити відображення. Двері – увійти в той чи той «світ». А по суті – надають можливості упізнавати себе у світі й впізнавати світ у собі. Співчувати й діяти. Вірити й співтворити. І при цьому контент таких книжок скеровано на покращення сьогодення й майбутнього, зі збереженням та передаванням з покоління в покоління необхідних загальнолюдських цінностей. Наприклад, книжка-картинка “Остання зупинка на Маркет Стріт» (Last Stop on Market Street ) автора-ілюстратора Метта де ла Пеньї (Matt de la Peña) про вміння помічати розмаїтість людей і надавати допомогу бідним. Чи книжка «Дівчинка, яка випила місяць» (The Girl who Drunk the Moon) авторки Келлі Барнгілл (Kelly Barnhill) про пригнічення людини і гідне відстоювання свободи.
Тому, якщо нам перекладати, то перекладати САМЕ такі книжки. Рухати й розвивати якість своєї власної літератури разом із читанням якісних перекладів.
Дитяча література – це океан. Зрозуміло, що видавцям варто винаймати консультантів для перекладів, які будуть не лише відслідковувати літературу великих книжкових ринків, але й менші літератури, які пропонують свої цікаві експерименти й так само намагаються встановлювати себе на літературну карту світу. Як добре ми знаємо дитячу літературу своїх сусідів? Румунія? Молдова? Білорусь? Естонія? Латвія? Литва? Словаччина? Чехія? Польща? І що допомагає нам знатися на літературах сусідніх країн? Виконуючи свої функції, консультанти б надали можливість українцям читати ширше й пізнавати глибше. І водночас створили б можливість тісної співпраці й корисного взаємообміну.
Утім, завершити хочеться такою думкою. Якщо в Україні переклади якісних книжок помалу насичуватимуть потребу «вікон» та «дверей», то якісні відображення у «дзеркалах» нам треба активно творити. Адже метафора дзеркала як відображення себе й свого є чудовою стратегією для видавця, яка зможе допомогти нашим дітям бачити себе в країні, а не поза нею; бачити себе активними діячами, а не пасивними споживачами; бачити себе цікавими у своїй розмаїтості; бачити себе несамотніми у радощах і проблемах; бачити себе співчутливими й поміркованими в нації; відзначити себе й своє місце на культурних та економічних мапах.
