Владімір Набоков, як і Еміль Чоран, страждав на безсоння значну частину свого життя. У 1964 році він, прочитавши есей Джона Данна «Експеримент над часом», де обґрунтовувалася теорія, що майбутні події можуть якимось чином упливати на людські сни, вирішив вести щоденник своїх снів.
Протягом 80-ти днів Набоков записував усе, що він пам’ятав зі своїх снів, тільки-но він прокидався. Це результувало у 118 карток, де записані 64 сни. Ці тексти і будуть видані в книжці «Insomniac Dreams» разом із коментарями про життя й інтелектуальну історію Набокова.
На думку самого Набокова, його експеримент вдався: він записав свій сон, де дія відбувалася в музеї, а за три дні побачив сцену в кіно, що страшенно нагадувала його сон. Утім, дослідник творчості Набокова, Геннадій Барабтало (Gennady Barabtalo), зауважує, що цей сон радше відтворює сюжет оповідання самого Набокова 1939 року, де дія відбувається в музеї. Він також додає, що в цілому досить багато зв’язків між сюжетами оповідань і романів Набокова і його снами, — але сам письменник цих зв’язків не зауважував.
Джерело — The Guardian.
Улюблений сайт літературної критики
