У цей день, 7 листопада, виповнюється 104 роки від дня народженя Альбера Камю й 81 — Миколи Вінграновського.
Альбер Камю — французький романіст, філософ, публіцист, драматург, один з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Вважається передвісником так званого театру абсурду. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року.
Невелика за обсягом творча спадщина А. Камю створювалась переважно під час Другої світової війни та повоєнних років. Це наклало свій відбиток і на теми, що порушувалися письменником, і на спосіб їх висвітлення. Для його творчості характерне поєднання власне белетристики з філософськими роздумами. У 1947 році вийшов у світ роман «Чума», який засвідчив найвищу межу ідейної еволюції автора: за визначенням самого письменника відбувся перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Письменник працював також у жанрі філософської есеїстики та громадсько-політичної публіцистики, виступив у ролі літературного критика. Найвідоміші його твори — романи «Падіння», «Сторонній», «Чума», п’єса «Калігула», есе «Бунтівна людина».
Микола Вінграновський — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.
Поезія Вінграновського відрізняється кадровістю, великою кількістю новотворів, яскравою образністю. Стиль ранньої творчості поета пов’язується із неоромантичною концепцією, а у другому періоді помітні дедалі виразніші вияви модерністської естетики, яка спрямована на новаторське моделювання метафоричного художнього світу. Творчість Вінграновського характеризується еволюцією його стилістично-світоглядних акцентів: від космічно-амбітного розмаху, від гучноголосих громадянських інтонацій — до стишення, інтимізації, пом’якшення нот і обертонів, до локалізації і поглиблення тем і мотивів.
Улюблений сайт літературної критики
