Сьогодні кінокомікс остаточно закріпився в масовій культурі. Здається, ще ніколи супергерої не приносили стільки грошей. Здається, ще ніколи тиран не був настільки барвистий. Його обожнюють, ненавидять, намагаються наслідувати, висміюють чи ігнорують. Тепер уникнути залізної руки майже неможливо. Жанр уже викристалізувався в класику і йому пророкують долю спагеті-вестернів, яких у 1960-х роках назнімали безмірну кількість і які з часом набили оскомину в глядачів. Здається, те саме відбувається і з екранізаціями коміксів, адже здебільшого він асоціюється з передбачуваним, сімейним кіно. Проте творці цього продукту не зупиняються й продовжують дивувати. Почасти це стається завдяки фільмам із рейтингом R, які привабили дорослого глядача. Відкриттями стали «Дедпул», що відбірно лаявся та молов ворогів на фарш, а також «Лоґан», котрий вразив гіркотою та реалістичністю.
Початок усього
Кіно й комікс розвивались майже одночасно – тому їхнє возз’єднання було лише питанням часу, який настав 1941 року з виходом серіалу «Пригоди Капітана Марвела». Тоді Капітан обігнав за популярністю Супермена, тихо-мирно виходячи у видавництві Fawcett Comics. Звісно, пізніше його швиденько викупив DC й перейменував на Шазама.
Капітан Марвел – альтер-его хлопчика-мрійника Біллі Бетсона, який отримує суперможливості від доброго чаклуна. Вигукуючи слово «Шазам!», хлопець перетворюється на дорослого супергероя, що має сили Соломона, Геркулеса, Атласа, Зевса, Ахілла та Меркурія. У кіноадаптації зустрічаємо того самого юнака Біллі та чарівника, але 1940-ві були сповнені не лише війни та пропаганди, а й любові до єгипетських експедицій. Тому «Пригоди Капітана Марвела» стали такою собі супергеройською «Мумією».
Ще один із перших популярних серіалів – «Бетмен» 1943 року із Льюїсом Вілсоном у головній ролі. Тут Бетмен у роки Другої світової війни є державним агентом, що бореться з японським угрупуванням, яке прагне перетворити людей на зомбі й захопити Америку. Та попри це – серіал зберіг першопочаткове детективне коміксове спрямування й задав багато канонічних деталей до міфології супергероя. Наприклад, це образи бет-печери й Альфреда. Доти в коміксах його завжди зображали огрядним чоловіком, проте кіноадаптація «виструнчила» й «витягнула» дворецького.
Агентура Бетмена – не найбільша прикрість, яка могла статись із кінокоміксом. 1944 року вийшов серіал «Капітан Америка», який мав кепський сценарій. Тут під маскою Капітана Америки був уже не бруклінський хлопчина Стів Роджерс, а прокурор Грант Гартнер. Також герой був без щита, а замість нього використовував вогнепальну зброю. І, звісно, у фільмі навіть не йдеться про суперсолдатів, боротьбу проти нацизму тощо. А без цього Капітан Америка не Капітан Америка.
Похмурі та веселі франшизи
У ХХ ст. екранізацій за коміксами не бракувало. Тут траплялися випадки прикрі й не дуже. До останніх належить серіал «Чудо-Жінка» (1975-1979), сюжет якого був близьким до першооснови, а Лінда Картер, яка виконувала головну роль, стала канонічним кінематографічним втіленням Діани Прінс. «Супермен» (1978) Річарда Доннера з Крістофором Рівом у головній ролі без перебільшення став історично-важливою стрічкою, яка відкрила кінокомпаніям очі на те, що супергероїка може бути масштабною та видовищною. Судіть самі – бюджет становив 55 млн доларів, до касту було залучено Марлона Брандо, а серед багатьох нагород він також отримав Оскар за особливі досягнення в галузі візуальних ефектів.
Повз супергероїку не міг спокійно пройти й Енді Воргол. Проте його фільм «Бетмен Дракула» (1964) не мав жодного стосунку до коміксів та й узагалі був знятий без дозволу DC. Точно невідомо, як саме вплинула стрічка на авторів коміксів, але з 1991 по 1999 роки виходила лінійка «Batman&Dracula», яка попри абсурдність сюжету стала чудовим зразком похмурого засобу зображення.
Та насправді Бетмена спіткало всяке. Коли «Супермен» 70-х років вдало вистрелив – Warner Brosers вирішила створити фільм про похмурого захисника Готема. «Бетмен» (1989) Тіма Бьортона звела разом Майкла Кітон, Джека Ніколсона й Кім Бейсінгер. Нарешті історію про Бетмена було обрамлено в чудові декорації, музику, костюми й сюжет. Звісно, в бочці меду знайшлася ложка дьогтю – шанувальники бунтували з приводу того, що Бетмен вбиває своїх ворогів. Хоча насправді герой дотримується морального принципу – не вбий ворога свого. Проте, пильніше погляньмо на сторінки коміксів – там Бетмен вбивав не раз у лінійках і 1940-го, й 2007-го років. Утім, консультантом екранізації був сам Боб Кейн – творець Бетмена – тому фільм вийшов досить м’яким для ніжних ґіківських почуттів.
Після «Бетмен повертається» (1992) екранізації про Бетмена стрімко змінилися. З 1995 року ними займався інший режисер – Джоел Шумахер. Головну роль виконував Вел Кілмер, якого пізніше змінить Джордж Клуні. Через тиск керівництва на творців лінійки, вона втратила свою похмурність й стала більш неоновою, мультиплікаційною та несерйозно-абсурдною. «Це я вбив франшизу» – скаже Клуні, а режисер Джоел публічно визнає свою провину. Далі Бетмена чекає трилогія Крістофера Нолана (2005-2012), яка досі є канонічним кіновираженням багатьох героїв.
Від банкрутства до мультивсесвіту
У коміксах завжди вражає фантазія, масштаб та взаємодія. Окрема лінійка коміксів може звести й розвести низку героїв та команд. Наприклад, Месники від Marvel часто б’ються пліч-о-пліч із Людьми-Ікс та Фантастичною Четвіркою. Це завжди виглядає епічно та яскраво, але лише на сторінках коміксів. Із кіноадаптаціями інша історія.
Заплутана епопея почалася 1996 року, коли Marvel оголосила себе банкрутом, а пізніше продала кілька прав на екранізацію окремих супергероїв. Так у світ вийшли стрічки від різних кінокомпаній: похмурий «Блейд» (1998) від Marvel Comics, знакові «Люди-Ікс» (2000) від 20th Century Fox, провальний «Шибайголова» (2007) також від 20th Century Fox, класична трилогія про «Людину-Павука» (2002-2007) й дилогія-перезапуск «Нова Людина-Павук» (2012-2014) від Sony. Здається, хай собі знімають – у чім проблема? Але все не так просто. Юристи кінокомпаній не сплять і готові четвертувати кожного, хто бодай на міліметр зробить крок убік. До прикладу, слово «мутант» перебуває у власності 20th Century Fox і заборонене до використання іншим супергеройським франшизам. Чи зв’язує це руки сценаристам, режисерам, героям і глядачам? Так. Чи гальмує це розвиток сюжету? Безперечно.
Проте з 2008-го Marvel Studios починає конструювати кіновсесвіт із власними блекджеком та супергероями. А через рік Disney купує Marvel Entertainment, що забезпечує фінансову стабільність. План досить специфічний, але очевидний – побудова кінематографічного всесвіту за образом і подобою всесвіту коміксового. А комікс влаштовано так. Є традиційний сюжет, який розвивається в канонічному всесвіті – у Marvel це Земля-616, а у DC – Земля-0. Поруч із «класичним» виміром з’являється низка паралельних, альтернативних світів. Мультиверс у коміксі дає змогу створювати нові історії, які співіснують одночасно, інтерпретуючи та перегравати знаних героїв.
Отже, 2008-го року виходять «Неймовірний Халк» і перша частина «Залізної людини». Ці стрічки стали початком справжньої кіноепопеї, яка поки закінчується «Вартовими галактики – 2». Вже є три фільми про Залізну людину, три фільми про Капітана Америку, два фільми про Тора, два про Месників, два про Вартових Галактики, один про Людину-Мураху та один про Доктора Стренджа. Паралельно також виходять серіали від Marvel «Агенти Щ.И.Т.» та Netflix «Шибайголова», «Джессіка Джонс», «Люк Кейдж», «Залізний Кулак», які є також частиною великої історії про супергероїв.
Звісно, це все можна вільно назвати конвеєром, проте майже кожен фільм чи серіал є ключовим і невипадковим. Щоб зібрати «Месників» довелося послідовно розкрити кожного важливого героя у фільмі, познайомити його з глядачем, вибудувати особливий таймлайн. Знадобилося 8 років, щоб екранізувати один із найдраматичніших коміксів Marvel – «Громадянську війну». У ньому головний конфлікт розгортається між Залізною Людиною та Капітаном Америкою. Перший виступає за державну реєстрацію супергероїв, другий – проти. Кожен із лідерів здобуває прибічників, формує команди, які сходяться в неймовірно масштабних битвах.
Екранізація – «Перший месник 3: Протистояння» – не лише зберігає першоосновну причину конфлікту, а й використовує низку візуальних посилань на першооснову. Зокрема, деякі кадри майже точно відтворюють епізоди з коміксів, а політ Людини-Мурахи на стрілі Соколиного ока є точною реплікою обкладинки коміксу «Месники» №223. Проте не варто забувати, що у цьому випадку комікси й кіно становлять два різні всесвіти, які можна порівнювати, але ототожнювати – ні. Тому «Протистояння» – це радше фільм за мотивами коміксу, а не точне його відтворення. Проте він вплинув на авторів мальованих історій, які майже синхронно з фільмом випустили «Громадянську війну – 2».
Згадуючи тяганину з правами, важко не згадати Людину-Павука. Якимось чином Marvel домовились із Sony та отримали на нього права. У «Протистоянні» Павук з’являється епізодично, але 6 липня відбудеться світова прем’єра сольника з символічною назвою «Людина-Павук: Повернення додому». До речі, роль головного лиходія Стерв’ятника дісталась Майклу Кітону, якому не звикати до крил. Пам’ятаєте – 1989 року він грав Бетмена. А згодом, 2014-го року, йому вдалося втілити головного героя оскароносного фільму «Бьордмен», який також про комікси.
Поворотом ключа варто вважати «Доктора Стренджа» (2016), який відкрив наділив кіновсесвіт множинністю. Вона необхідна величезній машині Marvel, яка рухається в напрямку до «Війни нескінченності». Цей фільм має об’єднати всіх героїв божественного, космічного та земного походжень. А об’єднання може відбутися лише завдяки мультивсесвіту, бо навіть у світі коміксів є свої логічні закони.
«Підглядай, але не списуй»
Не лише Marvel хочуть повноцінний кіновсесвіт. От і компанія DC з огляданням на своїх попередників надумала конструювати власну кінематографічну реальність. За цю амбітну справу взявся Зак Снайдер зі своїм «Бетмен проти Супермена: На світанку справедливості», який відомий ще з часів блискучої екранізації «Хранителів» (2009), яка відтворювала ледь не кожен кадр однойменного графічного роману Френка Міллера. Відповідно, режисер не відступив від власного стилю і в новому фільмі. Але що таке комікс і що таке кіно? Якщо перше – просторове мистецтво, то для другого важить час. І очевидно, що не можна просто взяти й накласти кадри мальованої історії на динаміку фільму. Та це не головна проблема «Бетмена проти Супермена», адже провислий сценарій та відсутність мотивації головних героїв – це не провина часопросторової невідповідності кадрів.
«Загоном самогубців» (2016) займався інший режисер із іншим підходом, але він також не став одкровенням і відкриттям для шанувальників коміксів. Трохи краще зустріли свіженький фільм «Чудо-Жінка», адже сольний фільм про супергероїнь – це виключення з правил. Marvel планує схожу річ зробити хіба 2018 року фільмом «Капітан Марвел». Проте не забуваймо про серіал «Джессіка Джонс», який водночас і профеменістичний, але не спекулятивний. Успіх серіалу, до речі, вплинув на створення окремої лінійки про Джессіку, яка використовує кінематографічний образ героїні, але не повторює сюжет серіалу.
Зрілість жанру
Окремо варто поговорити про «Лоґана» (2017), який став останнім фільмом для Г’ю Джекмена в ролі Росомахи та Патріка Стюарта в ролі Професора Ікс. Власне, ці актори присвятили своїм героям 17 років, починаючи від першої екранізації «Людей-Ікс» у 2000-му.
Проте сама франшиза на цьому не завершується – нині триває робота над фільмом «Темний фенікс». Менше з тим, в основу «Лоґана» лягли такі комікси як «Старий Лоґан», «Смерть Росомахи», «Смерть Ікс», «Росомаха» №112, «Ікс-23. Втрачена невинність» і навіть вестерн «Шейн». Крім того, у фільмі безпосередньо присутні комікси, які читала героїня Лора – «Неймовірні Люди-Ікс» №117 і №132. Саме ці два випуски Лоґан візьме до рук і скаже, що всі ці комікси – казки для дітей, а у справжньому житті люди помирають. І він тут правий. «Лоґан» – це меседж нам усім, що супергероїка проста, як і наше життя. Вона має своє зародження, свій розквіт і згасання. Навіть надлюди старіють, втрачають сили та йдуть у вічність, лишаючи по собі цілий всесвіт, новітній міф, свідками якого ми є.
